В описі профілю Софії Безверхої — "про українську та світову культуру не так, як у школі". Понад 52 тис. підписників у Instagram і 37 тис. у TikTok знають її як блогерку krapka.krapka, яка живою мовою розповідає про українську культуру.
До Дня блогера журналістка Суспільне Культура Олеся Котубей поговорила з Софією про зросійщення, запит на українську історію після початку війни та про те, чи шукає сучасна авдиторія інтелектуального контенту в соцмережах (спойлер — так!).
Знайомство
Софія розповідає, що її блог — про відродження забутої, розстріляної української культури і повернення до свого коріння. Також вона говорить на теми автентичної культури: це і вбрання, яке носили наші бабусі й дідусі, і пісні, і те, звідки походять наші обряди й традиції.
"Більшість наших митців або вкрадені Росією, або були розстріляні, знищені й забуті, викреслені з історії — багатьох імен я і моя аудиторія взагалі не чули. Тільки зараз крок за кроком, через глибокі дослідження, можна знайти якусь інформацію і познайомитися з ними.
Тому моя мета — це, власне, відродити цю культуру й актуалізувати її. Бо зараз, під час великої війни, в українців прокинулося бажання нарешті вивчати своє, слухати себе і не заглядати до рота іншим.
У переломні історичні моменти наша культура завжди генерує нові пісні, нові меми, нові картини, нові проєкти — це є рисою волелюбних і творчих українців і це надзвичайно надихає".
Софія розповідає, що після початку повномасштабного вторгнення з’явилася потреба говорити про апропріацію українською культури Росією, про ті всі страшні злочини, які повторюються.
"Якщо раніше мені здавалося, що це занадто жорстко — говорити про злочини Росії в інстаблозі, де люди звикли лайкати красиві фоточки і філософські підписи. То тепер я в усіх деталях розповідаю про розстріли письменників, про Голодомор, про те, як вони (радянська влада, — ред.) знущалися, тортурували наших митців і просто людей. Зараз це важливо для того, щоб кожна людина отримала цю порцію, я не скажу, що русофобії... Але точно розуміння, що все повторюється, і час розірвати це замкнуте коло.
Ці недолюди робили сто років тому те саме: ґвалтували, приходячи на землі під прикриттям "визволителів", крали, вивозили зерно і мільйони людей з рідної землі".
Чому блог про культуру читають
На початок повномасштабного вторгнення у Софії в Instagram було близько 9 тисяч підписників, а зараз — уже понад 50 тисяч. Вона відзначає, що це цікавий феномен, — адже раніше в цій соцмережі були популярні просто фото з життя і короткі підписи.
Їм (українцям в Instagram, — ред.) потрібен доказ, що вони не такі, як росіяни. Але важливо про це говорити не емоційно, а мовою фактів. Ось і все, ось секрет популярності культурних блогів зараз", — говорить Софія.
Блогерка тішиться, що те, про що раніше говорили в наукових статтях, які ніхто не читав через надрозумні терміни та складну мову, стало надбанням мас. Тепер ці знання вийшли у соцмережі: подані у зручних і простих форматах слайдів, вони стали доступними будь-кому, було би бажання.
Як починався блог
Сторінка Софії в Instagram два роки тому створювалася як каталог прикрас. Блогерка робила фотосесії на плівку, супроводжувала свої пости віршами, але аудиторія тоді застрягла приблизно на тисячі підписників.
"У мене не було плану розвивати сторінку й робити з цього величезний блог, але я почала потроху вводити лекції про українських митців і мистецтво у сторіз, тому що мої прикраси названі на честь письменників, художників, літературних персонажів, міфічних істот. Мені хотілося поєднати це, показати мій мистецький бік.
А потім цієї осені я почала активно говорити на тему, яка мені постійно боліла, – це "Розстріляне відродження". Власне, точкою розвитку моїх соцмереж стало відео, яке ми з моїм хлопцем зняли за 10 хвилин під будинком, перед роботою, о 8 ранку.
За словами блогерки, у свої сторінки вона не вклала нічого, окрім десяти доларів на рекламу одного посту для цікавості. Окрім цього експерименту, все інше — органічне зростання.
Зросійщення
krapka.krapka розповідає, що виросла в російськомовному середовищі, де ніхто не цікавився тим, про що вона зараз говорить у блозі.
"Я народилася в максимально пересічному місті – Кременчук Полтавської області. Згадую момент, коли я їхала в маршрутці з уроків зі своїми однокласниками, ми їли якусь суху "Мівіну".
Це не був відкритий терор, з мене не кпинили, але я бачила з їхньої поведінки, з їхніх манер, з їхніх очей, як вони на мене дивляться, що це вважається чимось таким селянським. Мовляв: "Ти що, взагалі? Ми тут російською говоримо, це круто".
Навіть у школі вчителі вільно переходили на російську мову на уроках – це вважалося нормою. Оскільки я вчилася за ЯникаЙдеться про період президентства Віктора Януковича з 2010 по 2014 роки., закінчувала школу у 2013 році, ще й у фізико-математичному ліцеї, то ці всі теми (про українську культуру, — ред.) проходили поверхово. Наприклад, про "Розстріляне відродження" взагалі одним реченням розказали – що це було, і все.
Я не могла тоді цим цікавитися, але якось підсвідомо я завжди відчувала потяг до всього українського — моя мама з Миргородщини, вона зберегла традиції, пісні, літературну українську мову.
Це мене врятувало від нерозуміння свого коріння і випадково мені вдалося вступити після фізико-математичного класу на спеціальність "Літературна творчість", бо в останніх класах я писала вірші. Потім я 6 років вивчала українську мову від самого її походження. Я читала по 5 книжок на тиждень переважно української літератури, дізнаючись про нових авторів, які були закатовані чи викреслені із літературного процесу на десятки років".
Відгук
Завдяки блогу krapka.krapka чимало людей наважилися перейти у своєму спілкуванні на українську мову — чи то пак, віднайти її в собі.
"У мене є рубрика, де я ділюся маловживаними українськими словами. Мені часто пишуть люди, які говорять російською, наприклад, зі сходу України, із Криму, є навіть підписники з Росії, у кого бабусь і дідусів заслали з України в Сибір.
Це відчуття придушеності, ніби щось всередині придавили і тільки зараз воно виривається назовні, дуже сильне".
Ті ж, хто вже перейшов на українську, пишуть Софії із запитаннями, що почитати про Україну мовою, що подивитися з історичного та освітнього контенту. На такі поради блогерка не шкодує часу.
"Я завжди залюбки раджу, мені 15 хвилин щось пошукати в інтернеті або власні рекомендації надіслати – це ніщо в порівнянні з цим, як це може на людину повпливати".
Мовна політика
Агресивну мовну політику Софія у своєму блозі не провадить.
"У мене політика більше оперування фактами й закохування в українську мову. У рубриці зі словами я шукаю колись загальновживані цікаві слова, не діалектизми, але такі, які дуже рідко трапляються в мовленні зараз, хіба в старших людей. І, пояснюючи їхнє значення, я ніби людей закохую знову у свою мову.
Внаслідок цього отримую кожного дня слова подяки: "Дякую. Так говорила моя бабуся, мені так стало тепло. Я теж почну ці слова вводити (у своє мовлення, — ред.)".
Мені здається, така політика зараз має більше користі, ніж політика Ірини Фаріон, яка говорить: "Усі, хто російськомовні, – дебіли, ідіоти й винні в тому, що на Україну напали". Це звинувачення жертви у зґвалтуванні, і мені здається, що це максимально некоректно.
Через насилля любові не буде. Для мене принижування російськомовних людей неприпустиме: я обираю акцентувати увагу на важливому, говорити мовою фактів про те, як українська мова була знищена, замовчувана, змінена, і чому багато людей зараз говорить російською. Це не свідомий вибір, а наслідок столітнього насильницького зросійщення".
Санкції від Instagram
Софія планує продовжувати працювати над культурним контентом про Україну. Хоч, розповідає вона, навіть один допис зробити доволі складно.
"Чотири години пишу текст, перед тим прочитавши книжки, статті, взявши інтерв’ю. Потім ще моя дизайнерка робить дизайн кілька годин, у цілому це виходить дуже і дуже довго. Тому блог — велика праця, і я щаслива, що контентом діляться далі і пишуть мені слова подяки".
Жаліється лише на невиправдані бани від соцмереж.
"Нещодавно Instagram почав викидати коники, що може мене забанити через те, що в якійсь зі сторіз у мене було написано "москалі". Він (Instagram, — ред.) написав, що я можу втратити доступ до сторінки. Тоді я створила Telegram-канал, куди я розміщую ті матеріали, за які можуть забанити та всілякі цікавинки з теми.
Але коли, буває, я розумію, що якийсь допис Instagram просто може знести, за слова, наприклад, "Росія вбиває", — прошу максимальної підтримки. І люди підтримують. Це надзвичайно цінно для мене".
Читайте більше про українських блогерів
- "Ніби в суді збираю докази": блогер Віталій Гордієнко про свої дослідження пропаганди в російському кіно
- "Українська мова — це не обтяження, це інструмент, як зліпити державу разом": говоримо з Дмитром Капрановим
- Анна Тульєва: "Я бачила на власні очі все – і війну, і перемогу України на Євробаченні"
- "Переносячи історію у візуальну мову, ми не даємо їй загубитись, закарбовуємо в пам‘яті". 100 днів війни в ілюстраціях
Читайте нас у Facebook або Telegram
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: culture@suspilne.media. Ваші історії важливі для нас!