У проєкті "Ніякого братерства – не було, немає й не буде" Суспільне Культура публікує колонки представників і представниць української креативної й культурної індустрії про те, як Росія впродовж років (а іноді – століть) намагалася знищити українську ідентичність.
Ці тексти ми публікуємо у двох версіях – українськомовній та англомовній. Для українців проблема інформаційної агресії Росії – частина повсякденного дискурсу, який особливо актуалізувався після Майдану 2014 року. Тепер необхідно поширити цей контекст за кордоном, щоби показати, що війна з російським впливом почалася не за тиждень.
Олексій Кушнір, програмний директор студії подкастів IZONE Media, розповідає про залежність української аудиторії від російськомовного контенту, зміни цієї парадигми та як українським подкастам вдається розширюватися, попри складнощі з російськоцентричними платформами.
Англійська версія колонки за посиланням.
Ще три роки тому, коли ми з Олегом Ідоловим запускали Подкаст Підкаст, складалося враження, що українські подкасти – це андаграунд усім андеграундам. Шоу з прийнятним звуком та наповненням, ще й українською, – можна було рахувати вручну. Що й казати про чарти найпопулярнішого в Apple Podcasts чи в будь-яких інших застосунках – все ломилося від російського контенту.
Окрім колоніальної залежності багатьох українців від агресивної культури сусідів, тут грала роль і сліпота платформ. Поки українські автори розраховували лише на свої сили в просуванні контенту, той самий Apple створював російський офіс, зав’язуючи на ньому регіон.
Не скажу, що проблема була лише в платформі, яка ігнорувала існування інших культур, мов і націй. Насправді нам самим не завжди вистачало вправності в тому, щоби донести ринкову необхідність звернути увагу на окрему країну.
Звучить цинічно, але й сьогодні компанії, які призупиняють свою роботу в Росії, послуговуються радше логікою ринку, а не логікою цінностей. Наприклад, Spotify припинив роботу в Росії не через агресивну війну, а через закон про фейки. Не війна, а воєнна цензура штовхнула компанію на цей крок. Водночас, той самий Spotify продовжує ігнорувати існування подкастів в Україні і не дає слухати їх українським користувачам.
Знову ж таки, не скажу, що проблема лише в платформі, але ми знову опинилися в ситуації, що допомогти нам можемо хіба ми самі. Власники платформ, звісно, за нас моляться, але ринок треба штовхати самотужки. І, знаєте, у нас це виходить.
На початку квітня Дмитро Пальчиков з The Ukrainians Audio зауважив, що перша десятка в головному чарті Apple Podcasts складається з лише українських подкастів. За три роки моїх спостережень таке трапилося вперше. Це, враховуючи попередні факти, неабияке досягнення для ринку.
По-перше, не варто сприймати скептично якийсь там чарт в якомусь там застосунку. Це – прямий доступ до величезної аудиторії цього застосунку, який ще й передвстановлений в усіх айфонах. Такий собі розподіл із трендами в YouTube.
По-друге, це наслідок роботи тривалістю в роки всіх авторів українського аудіоконтенту:
- створення тисяч подкастів на різні тематики в різних форматах;
- розбудова аудиторій шоу та зусилля з маркетингу;
- монетизація спільнот;
- відкриття можливостей реклами та партнерств;
- тематичні події;
- увага до подкастів великих медіа та лідерів суспільної думки.
Авжеж, за сприяння платформ ми би досягли більшого і зробили би це швидше. Проте нарешті можна впевнено говорити, що українські подкасти повільно, але витісняють російські з поля уваги жителів нашої країни. Війна тут теж зіграла свою роль: важко слухати чвакання з-за кордону, коли тебе цікавить насамперед доля близьких людей.
Так, це лише перші дзвіночки, але я впевнений, що бур’янів на полі буде меншати й надалі. Адже засилля сусідського контенту не є унікальною проблемою.
На початку розвитку подкастів у Словаччині, чарти були заповнені англомовним та чеськомовним контентом. Але злам забезпечили як автори, так і слухачі, яким актуальніше локальне.
Не вдаючися дуже глибоко у цифри, можна зрозуміти, що подкасти стають важливим джерелом інформації і для українців. І саме українські подкасти є і будуть цим джерелом. Про це говорить як звичайна логіка, так і наполегливість українців у виборюванні права на своє. А платформи підлаштуються.
Авторська колонка передбачає висловлення думок автора й може не збігатися з політикою Суспільне Культура.
Читайте також
- Чому треба припинити заглядати до рота російським медіаперсонам
- Як росіяни 30 років формували залежність українського музичного ринку від Москви
- Шовінізм і некрофільство російської літератури
- Як пояснити дерусифікацію за кордоном
- Як російська культура спонукає вбивати – пояснює Юрій Береза
- Історія депортацій, руйнування наукових міфів, розслідування: найкращі подкасти Суспільного