На Met Gala в Метрополітен-музеї з 4 травня буде представлено виставку "Мистецтво костюма" (Costume Art), яка досліджує одягнене тіло крізь століття історії мистецтва.
Про це повідомляє Associated Press.
Нова виставка, яку гості гала-вечора побачать ще до її відкриття для широкої публіки 10 травня, транслює боді-позитив: корпулентне тіло, тіло з інвалідністю, вагітне тіло та тіло, що старіє.
Особливістю Costume Art є група нових манекенів, створених за зразком реальних людей із різноманітними типами фігури.
Одна з перших експозицій — блискуча колонна сукня від Dolce & Gabbana, на якій мерехтливі золоті паєтки обрамляють зображення Афродіти — класичний образ краси. Грецька богиня стоїть на п'єдесталі, тримаючи золоте яблуко, подароване їй за вроду.
Ідея виставки, за словами Ендрю Болтона, багаторічного куратора Інституту костюма Метрополітен-музею, полягає в тому, щоб використовувати цю форму як відправну точку: "Тепер ми проходимо крізь неї та повертаємо тіло".
Тілесність у її різноманітності
Виставка проходить крізь століття історії мистецтва, поєднуючи мистецтво з модою, і демонструє, що не лише мода є мистецтвом, а й мистецтво є модою — саме це і є дрескод гала-вечора.
Перша зала виставки має назву "Тілесність у її різноманітності" і починається з хвилястих суконь у грецькому стилі, поєднаних із зображеннями на грецьких вазах чи флягах.
Однак згодом експозиція відходить від класичних форм до тих, які мода традиційно ігнорувала.
Вагітне тіло
Болтон стверджує, що у мистецтві вагітне тіло або ігнорували, або зображували за стереотипами. Тут він представляє дизайнерів — переважно жінок, що працювали наприкінці XX століття або пізніше, — які досліджували та підкреслювали форми вагітних.
Так звана сукня для вагітних від британської дизайнерки Джорджини Годлі, яка з'явилася в її колекції Bump and Lump 1986 року, є вшануванням збільшеного вагітного живота. Вона поєднана зі скульптурою 1920 року французького художника Едгара Дега "Вагітна жінка" — оголеною фігурою, яка тримає себе за живіт.
Корпулентне тіло
Серед представлених моделей — корсетні вироби дизайнерки Міхаели Старк, яка сама позувала для трьох нових манекенів.
На одному з них продемонстровано корсетний ансамбль Fat Not Fertile ("Повна, але не плідна") — як спростування стереотипу, що повне тіло є символом репродуктивної здатності та родючості.
Старк використовує корсети, щоб підкреслити, а не приховати тіло — щоб "повернути силу жіночій фігурі". Ансамбль доповнений старовинною мармуровою статуеткою, що нагадує фігуру такого ж типу.
Тіло з інвалідністю
Особливу увагу в частині виставки Reclaimed Body ("Повернуте тіло") приділено тілу з інвалідністю, яке поділяється за різними групами інвалідності: фізичною, сенсорною та когнітивною.
В одній з композицій манекен, створений за образом паралімпійської спортсменки, моделі та акторки Еймі Маллінс, одягнений у пару чобіт у вікторіанському стилі від Александра Макквіна, які насправді є протезами. Цей образ доповнює скульптура 1965 року The Amputee авторства Джона Гутмана.
Ірландська активістка з питань інвалідності Сінеад Берк, яка народилася з карликовістю, також позувала для двох манекенів. Один із них одягнений у тренч від Burberry, укорочений по довжині, з частиною відрізаного рукава, переробленою на капелюх.
Інший — у сукні Mickey and Minnie від Вів'єн Вествуд і Малкольма Макларена, доповненій стародавньою єгипетською статуеткою.
Модель та активістка Аріана Роуз Філіп, яка пересувається на колісному кріслі, також позувала для манекена — у джинсових шортах та сорочці зі слоганом Queer Capital. Експозицію доповнює робота художниці Люсі Джонс, яка, як і Філіп, живе з церебральним паралічем.
Зокрема, представлено пальто шотландської дизайнерки Надії Пінкні, яка у своїй колекції Remember Me Knot віддала данину поваги бабусі та прабабусі, які мали хворобу Альцгеймера.
Візерунок на пальті, за словами кураторів, створений на основі сканів мозку — покликаний відобразити "фізіологічні сплетіння", які захворювання спричиняє у структурі мозку.
Його доповнює літографія Віллема де Кунінга, чий власний досвід боротьби з хворобою Альцгеймера вплинув на його творчість наприкінці кар'єри.
Живе тіло — барвисте і криваве
Друга частина виставки присвячена речам, що об'єднують усіх. Наприклад, старінню, яке галерея прагне переосмислити як "прояв вишуканості, а не біологічний занепад".
У секції "Старіння тіла" представлено сірий худі з написом: "Я на пенсії. (Це все, на що я здатний у плані одягу)".
Ще одна тема — смертність. Окрема частина присвячена, зокрема, крові. Там представлений вечірній піджак Вествуд "Мученик кохання", де блискучі намистини символізують м'язистий торс, а темно-червоні зображують кров, що стікає з рани. Вона поєднана з картиною німецького художника Альбрехта Дюрера "Стражденний з розпростертими руками".
Минулого року благодійний вечір Met Gala, організований на користь Інституту костюма, зібрав рекордну суму в 31 мільйон доларів, тому музей надав своєму єдиному самофінансованому підрозділу нові приміщення, облаштовані на місці колишніх торгових площ, безпосередньо біля Великого залу.
Виставка "Мистецтво костюма" триватиме 8 місяців.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media