Колишня директорка музеїв Дієго Рівери та Фріди Кало у Мехіко Гільда Трухільйо Сото заявила, що з музею Casa Azul зникли щонайменше шість сторінок щоденника художниці та понад десяток її робіт. Частину з них, за її словами, вже продали на аукціонах та в галереї у США.
Про це повідомляє The Art Newspaper.
Трухільйо Сото керувала музеями з 2002 по 2020 рік. У своєму блозі, опублікованому 2 квітня, вона звинуватила фонд, який керує цими двома установами, у недбальстві та неефективному управлінні. Вона стверджує, що у 2009 та 2013 роках фонд проігнорував докази зникнення творів мистецтва.
Міністерство культури Мексики підтвердило, що не видавало дозволів на постійний експорт робіт Кало та Рівери. При цьому, згідно із законодавством, їхні роботи мають статус "художніх пам'яток нації" та не можуть покидати країну без спеціального дозволу.
Трухільйо Сото розповіла, що у 2009 році персонал музею виявив відсутність шести сторінок зі щоденника Кало під час інвентаризації. Ще у 2013 році дослідники, залучені для перевірки музею, зафіксували зникнення низки робіт із колекції. Частину з них, зокрема картини Frida in Flames та American Liberty, за даними фахівчині, продали через нью-йоркську галерею Mary-Anne Martin Fine Art.
Члени фонду та представники галереї не відповіли на запити видання The Art Newspaper.
Серед зниклих творів також фігурують малюнки The Sun Peeked Through the Window, My Bedpan Doesn’t Love Me Anymore, ескізи до роботи My Grandparents, My Parents and Me та серія літографій The Abortion.
Фонд, який керує музеями Кало та Рівери, у відповідь на звинувачення заявив, що Трухільйо Сото не подавала офіційної скарги під час роботи в установі. Водночас сама колишня директорка наполягає, що неодноразово інформувала відповідальних осіб про факти зникнення.
На тлі скандалу триває підготовка виставки Frida: The Making of an Icon ("Фріда: Творення ікони"), яку планують відкрити у січні 2026 року в Музеї образотворчих мистецтв у Г’юстоні, а потім показати у Тейт-Модерні у Лондоні.
Про художницю
Фріда Кало — мексиканська художниця, яка відома численними автопортретами та роботами, натхненними природою й культурою Мексики. У своїх творах вона досліджувала теми ідентичності, постколоніалізму, гендеру, класу та раси. Стиль Кало поєднував елементи народного мистецтва, реалізму та фантазії. Вона також зображала власний досвід хронічного болю, що супроводжував її з юності після важкої травми.
Кало народилася у змішаній родині — її батько був німцем, а мати мала індіанське походження. У дитинстві вона хворіла на поліомієліт, а у 18 років пережила аварію автобуса, яка зруйнувала її плани стати лікаркою. Під час тривалої реабілітації Фріда повернулася до мистецтва, створюючи автопортрети, що стали важливим засобом самоосмислення. Її картини поєднували особисті переживання з елементами мексиканської культури.
У 1929 році Кало вийшла заміж за художника Дієго Ріверу. Подружжя разом подорожувало Мексикою та США, що вплинуло на розвиток її стилю. В Америці Кало розвивала свій наративний підхід до живопису, експериментувала з техніками та темами. Вона зверталася до форми релігійних ретіналос — невеликих картин на металі — для зображення особистого болю та жіночого досвіду, що виразно простежується у роботах Henry Ford Hospital і My Birth.
Попри розвиток творчості у США, Кало зберігала зв'язок із мексиканською культурою. Вона черпала натхнення з народного мистецтва та історії, прагнучи висвітлити досвід простих людей. Хоча за життя її творчість залишалася у тіні Рівери, у 1970-х роках інтерес до її спадщини значно зріс. Сьогодні Фріда Кало визнана однією з найвпливовіших художниць ХХ століття, а її роботи стали символом мексиканської культури, фемінізму та боротьби за права жінок.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media