Хидирлез — одне з найдавніших свят тюркського народу, яке поєднує християнські та мусульманські традиції. В Україні його святкують дві спільноти — кримські татари та гагаузи Одеської області. Також цей день має назву День Георгія і є важливим святом для болгар в усьому світі. Про особливості святкування та традиції розповіла в матеріалі Ірина Миколайчук.
У мусульманській культурі назва свята Хидирлез походить від імен двох святих — Хидира та Ільяса. За легендою, святі обходять землю з двох сторін і зустрічаються в той час, коли скінчилися весняні польові роботи. Кримські татари відзначають свято щороку в першу п'ятницю травня. Вважають, що на Хидирлез завершується весна і починається літо. У православних гагаузів це свято має назву День святого Георгія і святкують його 6 травня за новим стилем. За повір'ям, Георгій оберігає отару від хижаків, за що селяни раз на рік приносять в жертву одне ягня на честь святого. У гагаузів свято символізує початок нового господарського року, появу першої зелені та оновлення життя.
На початку 90-х років, коли кримські татари стали повертатись до Криму, Хидирлез став подією, яка об'єднувала громади в різних частинах півострова. З 2000-х років свято проходило під патронатом Меджлісу і стало масовим та народним.
"У 2013 році був найяскравіший Хидирлез, на якому зібрались майже 41 тисяч людей. А у 2014 році святкування призупинили через небезпеку. Свято мало бути 3 травня, але в цей день всі чоловіки поїхали на кордон зустрічати Мустафу Джемілєва. Це був дуже тривожний день, адже там перебувала російська техніка і навіть лунали попереджувальні постріли. Після цього Хидирлез святкували в Києві у 2015-му в музеї Пирогова", — розповіла історикиня Гульнара Абдулаєва.
Кримськотатарський фотограф родом з Узбекистану Алім Якубов, який повернувся в Крим у 2008 році, а у 2014 році, після окупації Криму, вимушено переїхав до Києва, розповів, що зараз у Києві кримські татари щороку святкують Хидирлез. Святкування проходить у різних парках, з піснями, танцями, їжею, виставками.
"Це дуже тепла атмосфера — навіть якщо ти не знаєш усіх, все одно почуваєшся «своїм». Багато молодих людей активно беруть участь: хтось допомагає організовувати захід, хтось приносить їжу, одягає національний одяг, танцює хайтарму (ред. Хайтарма — кримськотатарський святковий танок)", — поділився Алім.
Святкування Хидирлезу для кримськотатарських родин було і залишається способом передавати історію свого народу та тримати зв'язок із пам'яттю своїх предків. Збережені спогади з дитинства про святкування з родиною в Криму залишаються одним зі способів не втрачати відчуття дому та поки єдиною можливістю, хоча б подумки, але повернутись додому.
"Коли ми повернулись з Узбекистану до Криму, там я вперше відчув Хидирлез по-справжньому. У нас в родині з'явилася традиція виїжджати на пікнік. Але не просто кудись, а до того місця, де колись стояло село, звідки депортували моїх бабусю й дідуся. Село Ай-Тодор вже не існує — але для нас воно залишилось важливим. Ми завжди збиралися всією родиною біля старого колодязя — це було єдине, що залишилося від села. Колодязь стояв серед трави, на місці, де колись були будинки, сади, двори. Це місце стало для нас символом — ніби точкою опори, куди ми повертались, щоб не втратити зв'язок із минулим. Ми брали з собою багато їжі, все готували самі: плов на вогні, чебуреки, пахлаву. І завжди — багато зелені, бо це ж весна. Старші розповідали історії, згадували тих, кого вже нема. Молодші бігали, співали, сміялися. І отак, серед сміху, диму від вогнища і запаху спецій, зберігалася наша пам'ять і єдність", — згадує Алім.
У гагаузів Одещини свято відбувається в родинному колі. Готуватись починають вже 5 травня, обов'язково збирають трави та прикрашають ними оселю. Головна страва на столі — курбан — м'ясо ягняти нового приплоду та обов'язково чоловічої статі. Поки збираються гості, курбан готують у великому казані на вогні посеред двору.
У кримських татар заведено збиратись родинами та в колі найближчих друзів. Алім згадує, як допомагав татові й подавав дрова, щоб розпалити вогнище, на якому пізніше готували плов — головну страву свята: його готували в казані та додавали багато ароматних спецій.
"Мама прокидалась рано і одразу починала готувати тісто для чебуреків. А ми, ще трохи сонні з братом, йшли до річки збирати м'яту та іншу зелень. Все було таке свіже, запашне — потім вона додавала це до начинки. Цей похід зранку — частина нашої маленької родинної традиції, яка дуже запам'яталась. Потім тато або старший брат готував плов — мені таку відповідальну справу ще не довіряли. Це була важлива частина — плов вважався головною стравою, і її мали готувати ті, кому «можна довірити смак». Мама тим часом смажила перші чебуреки, і ми, діти, вже крутилися поруч, не могли дочекатися, щоб їх скуштувати. Після обіду всі сиділи й тепло спілкувались: говорили про життя, згадували минуле, сміялися, ділилися історіями. Це була проста родинна атмосфера, в якій кожен відчував себе на своєму місці. Ці хвилини, сповнені близькості й турботи, залишились найціннішими в пам'яті", — згадує Алім.
Й по сьогодні збереглася кримськотатарська традиція катати калакай — випечений хлібець, який є традиційною стравою свята. Це частина святкової церемонії, під час якої калакай котять по траві. Якщо хлібець впаде верхньою частиною догори — то буде багатий врожай.
Цього року в Києві кримські татари зберуться, щоб відсвяткувати головне свято весни. В програмі заплановані кримськотатарська музика, пригощання традиційними стравами та боротьба куреш (ред. традиційна боротьба на поясах у тюркських народів).
Цього року я вперше планую приєднатися до святкування в Києві, це тепер щось дуже особисте. Хочеться бути поруч із людьми своєї культури, згадати батьківщину, підтримати традицію. Це не просто свято — це спосіб залишатися собою, підтримувати одне одного й не втрачати зв'язок із нашою культурою", — поділився Алім.
Хидирлез сьогодні — це живий символ стійкості культурної пам'яті кримських татар і гагаузів в Україні. Його щорічне відзначення засвідчує силу традицій та водночас збагачує культурне розмаїття всієї країни.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media