Під час урочистостей до Дня незалежності президент України Володимир Зеленський розповів про успішне застосування нової ракети-дрона “Паляниця”. Після чого з’явилося відеопрезентація розробки від United24.
У чому особливості “Паляниці” та чи є вона українським ноу-хау, Суспільне Крим поспілкувалося з Олегом Катковим, головним редактором військово-аналітичного порталу Defense Express, який спеціалізується на огляді військової техніки, озброєнь та військово-промислового комплексу України.
Читайте цей матеріал кримськотатарською
— Чому “Паляниця” має подвійну назву “ракета-дрон”?
Це жертва неймінгу, інакше ніяк не скажеш. Можливо, просто не треба вигадувати особам, які цим займаються, якусь нову термінологію, тим паче, трохи помилкову. У чому аспект? Ракета-дрон — такого не існує, у відео написали англійською “rocket drone”, у той час, коли прямо вказано у відео, що він оснащений реактивним двигуном, тобто він реактивний дрон, не ракетний. Інакше — в нього мав бути встановлений саме ракетний двигун, на кшталт як в “Іскандера”, ATACAMS, некерованого реактивного снаряду GMLRS або як двигун від ракети, як на Falcon 9 від SpaceX. От це ракетні двигуни, які працюють без повітря, тобто вони не беруть окислювач з повітря, а там вказано, що турбореактивний двигун стоїть мініатюрний і він, звісно, бере повітря з атмосфери. Саме тому “Паляниця” — це, як мінімум, реактивний дрон, не ракетний. Але я особисто не знаю, яка різниця між реактивним дроном, який здійснює свій політ за рахунок наявності реактивного двигуна та крил, призначений для ураження наземних цілей, та крилатою ракетою, яка використовує крила та реактивний двигун і призначена для ураження наземних цілей. Тому я за використання існуючої термінології і просто, на мій погляд, треба називати речі своїми іменами. “Паляниця” — це крилата ракета.
— Тобто тепер Україна здатна виробляти свої власні крилаті ракети. Звучить гідно. Ви розповіли про малогабаритний реактивний двигун, яким, імовірно, оснащена українська крилата ракета. Чи має Україна потужності та можливості виробництва таких двигунів?
Враховуючи те, що “НептунР-360 "Нептун" — українська протикорабельна крилата ракета. Розроблена в київському конструкторському бюро "Луч" у 2010―2020 роках. У 2023 році створено варіант для ударів по наземних цілях. У 2020 році береговий ракетний комплекс РК-360МЦ "Нептун" з ракетою Р-360 прийнято на озброєння Збройних сил України.” досі використовується, будемо сподіватися, що так. Питання, чи встановлено у “Паляниці” реактивний двигун, як у “Нептуні”, невідомо. Якби був зрозумілий габарит “Паляниці”, можна було б говорити предметно. От MS-400 — це малогабаритний реактивний двигун. Також є безліч інших малогалитних реактивних двигунів іноземного виробництва, чеські, наприклад, і це одна з найближчих до нас країн, яка має таку технологія, але не єдина.
— Якими є технічні характеристики української крилатої ракети “Паляниця”?
Знову-таки, об'єктивно, якщо ми говоримо про те, що реактивний дрон — дрон камікадзе, тобто всі задачі включають здійснити один-єдиний, але дуже яскравий в своєму житті політ, і врізатись в ціль. Те саме здійснює крилата ракета — один-єдиний у своєму житті, але дуже яскравий політ з метою врізатись у ціль та її знищити. Йдеться про виведення з ладу злітно-посадкових смуг, ударів по підземних командних пунктах, не бункерах, а просто заглиблених командних пунктах. Можливі, звісно, описи на кшталт повітряного підриву, але в будь-якому разі ми говоримо про виріб, який здійснює політ в один кінець. От єдине, що відомо за рахунок тієї інформації, яка безпосередньо є у відео, яке викладено United24. Там мова йде про дальність польоту — це 600 км. Якщо ж брати відстань від кордонів України до аеродромів, які призначені як логічні цілі для удару цим виробом, то мова йде про 700-750 км. Насправді трохи більше, тому що, знову-таки, треба ж розумно відступати від кордону. Ще один параметр, який дуже важливий — ціна, яка офіційно оголошена на рівні уряду. Це близько 1 млн доларів на рівні малосерійного виробництва. Звісно, коли мова піде про повномасштабне виробництво цих засобів, то і ціна буде меншою.
— Чому це впливатиме на ціну?
Це логічний процес — якщо виробляються перші зразки, то вони коштують дорожче. Коли мова йде про масове виробництво, або хоча б серійне, то це починає коштувати дешевше. Спочатку робиться партія із 10 одиниць і це, фактично, індивідуальне завдання. У виробництві крилатої ракети може бути залучено 20 основних постачальників. Коли, наприклад, є замовлення вже на, умовно, велику кількість одиниць, то одразу замовляється оптове постачання і налагоджується вже серійне виробництво, під час якого деякі операції спрощуються, виробництво саме стає більш раціональним.
— Яка вага бойової частини у ракети-дрона та можлива швидкість?
Знову-таки, на офіційному відео неможливо оцінити, які саме розміри у “Паляниці”, а виходячи з цього неможливо оцінити розмір бойової частини. Тобто і неможливо визначити швидкість, тому що, залежно від діаметра, безпосередньо самого цього виробу, можливо вказати, що там або зовсім невеликий реактивний двигун, або щось трохи потужніше, і різниця може бути суттєвою. Є, звісно, реактивні дрони, які літають на малогабаритних реактивних двигунах, але зі швидкістю 400-500 км/год. Це вже дуже суперово, бо звичайний гвинтовий дрон літає зі швидкістю 150-200 км/год максимум. Для розуміння — "Shahed" літає зі швидкістю 180 км/год, а реактивний дрон дійсно може спокійно вижимати 400-500 км/год. Але коли ми говоримо про крилату ракету, то для неї швидкість 0,9 маха, це 900 км/год у середньому, залежно від висоти, але от 950 км/год — це спокійна швидкість для крилатої ракети. Відносно габаритів, ми повинні розуміти важливий аспект, що реактивний двигун дозволяє зменшити розміри виробу. Візьмемо ракету Storm Shadow — вона має довжину 5 м, розмах крил 3 м всього-навсього, вага стартова близько тонни, і причому вона несе 450 кг бойової частини. Сконструювати на гвинтовому двигуні аналогічний дрон, тобто таку крилату ракету з пропелером, фізично, на жаль, не вийде у тих самих габаритах.
— Тобто “Паляниця” за дальністю польоту наближається до “Storm Shadow”?
Перевищує! Адже у Storm Shadow — це 560 км. Однак, знову ж таки, ми не знаємо розміру бойової частини. Умовно, одна справа доставити на 50-60 км 450 кг, інша — доставити на 500 км 50 кг. Без масштабу, тобто без розуміння якого розміру “Паляниця”, скільки в неї розмах крил у метрах, скільки в неї довжина корпусу, який діаметр цього корпусу, дуже складно про щось взагалі говорити. Тим паче, що це зображення, яке оприлюднено, є такою пасткою, воно може бути фантазією художника. Малюнок неповний, в ньому не вистачає певних деталей, на кшталт повітрозабірника, який є необхідним для роботи реактивного двигуна, він там просто не зображений. Ворогу не треба допомагати і показувати, який воно справді має вигляд, бо, маючи навіть приблизне розуміння, якого воно буде розміру, який в нього форм-фактор, ворог зможе заздалегідь розуміти, яка, наприклад, у нього ефективна площа розсіювання, тобто, який вигляд він матиме на радіолокаційних станціях. Плюс до того, коли по ньому почне прилітати, він одразу це ідентифікує, от краще для ворога завжди робити сюрпризи, а не анонси.
— Як “Паляниця” орієнтується в просторі?
Базовою системою навігації для цих крилатих ракет є інерціальна система навігації, яка полягає в тому, що система сама вираховує скільки, з яким курсом, з якою швидкістю літальний апарат перемістився. Умовно кажучи, це як заплющити очі і рахувати кроки, знаючи в яку сторону йдеш і на основі розуміння, що, наприклад, від великої кімнати до кухні, це три кроки прямо, 10 кроків наліво — і ти на місці. От приблизно аналогічно працює інерціальна система, яка звісно використовує гіроскопи, компас, вимірювання швидкості та інші засоби. Однак, у чому проблема і вона дуже серйозна — чим довше працює інерціальна система за часом, тим більша похибка набігає в обрахунках. Зазвичай мова йде про приблизно 5% на дальність, тобто на 100 км, 5 км уже може бути похибка.
— Окрім цього, ракета не має системи донаведення на кінцевому етапі, наскільки точною є “Паляниця”?
Для того, щоб підвищити точність, використовуються додаткові системи навігації. Найбільш простою, дешевою, однак дуже складною насправді в реалізації, тому що довелося опанувати космос і почати запускати супутники, є супутникова навігація. Однак, проблема в тому, що супутникова навігація чутлива до засобів радіоелектронної боротьби і може не працювати. Тому повноцінні крилаті ракети оснащуються додатковими системами навігації, які можуть працювати взагалі без супутникової навігації. Це TERCOM або DSMAC. TERCOM — це коли ракета летить і вимірює під собою рельєф місцевості радіовисотоміром зрівнює його з еталонним зображенням, з еталонним рельєфом місцевості, який закладений в неї в пам'ять. І це еталонне зображення має відповідну точну прив'язку до координат. DSMAC — це схожа система, але замість рельєфу місцевості використовується її знімок. Тобто, ракета летить, робить під собою знімки, зрівнює з еталоним зображенням, яке має прив'язку до координат і фактично ракета орієнтується у місцевості. Тобто, вона може пролетіти, наприклад, над характерною будівлею або руслами річок і порівняти це зображення з еталоном та зрозуміти, де вона перебуває.
— Яку систему навігації використовує українська крилата ракета?
Є така цікава інформація від західних ЗМІ щодо того, що українські дрони фактично отримали і використовують щось схоже на DSMAC, але на основі машинного зору. Зрештою, якщо машинний зір дозволяє розпізнати танк, САУ, РСЗВ і ще навестись до неї, то цілком логічно, що таку схожу систему за принципом алгоритм побудови можливо використати і для навігації. Орієнтуватися саме на основі машинного зору, розпізнавання обрисів і аналізу закладеного зображення — я б назвав новим поколінням DSMAC.
— Чи чутлива ракета-дрон до засобів РЕБРадіоелектронна боротьба?
В офіційному відео йде мова про це і, вочевидь, це означає використання цілого ряду систем навігації. Є інерціальна система, яка коригується за допомогою супутника, поки є можливість приймати сигнал, а паралельно працює, наприклад, DSMAC, то це максимальна точність прольоту дистанції, а розпізнавання цілей за допомогою, наприклад, тепловізійної камери на кінцевій ділянці — це про максимальний шанс знищити ціль, а не просто вбити там у закладену пам'ять координату.
— Швидкість руху “Паляниці” сягає понад 500 км/год, тобто це зменшує час її перебування у зоні ураження ППО?
Так, треба розуміти, коли її швидкість становить понад 500 км/год, то ми виключаємо, насправді, вірогідність її збиття зенітним вогнем, з кулеметів та артилерійських зенітних систем. Ба більше, ворог використовує вертольоти для перехоплення гвинтових дронів. Максимальна швидкість вертольоту до 300 км/год, а збити ціль, що летить швидше, це просто фантастика. Тому, коли мова йде про реактивний дрон, про крилату ракету, то ми нівелюємо одразу три засоби ППО, доволі поширені у РФ. Це вертольоти, зенітна артилерія і кулемети. Водночас зенітно-ракетним комплексам і винищувальній авіації все одно, з якою швидкістю рухається ціль. Але є різниця у видимості цілі реактивного дрону, адже він мініатюрніший. І, звісно, є питання часу, тобто підльотний час. Це дуже важливо. Бо одна річ, коли гвинтовий дрон летить зі швидкістю 150-200 км/год і летить до російського аеродрому 3-4 години та інша річ, коли крилата ракета долітає за 10-20 хвилин.
— Що є потенційними цілями для “Паляниці”, зокрема в Криму?
Є величезний брак систем, призначених для ураження об'єктів на території Російської Федерації. І цілком логічно, що маючи певний запас засобів, які можливо використовувати на окупований території, то треба ліквідувати брак тих засобів, які необхідні для удару по РФ. На фоні цього якраз “Паляниця” та анонсована балістична ракета — це засоби, які повинні бити по Російській Федерації, а не дублювати те, що і так вже має Україна. Але знов таки: питання масштабування, тобто, коли кількість “Паляниць” буде настільки великою, що можливо буде і направляти і на окуповану територію, то я впевнений, що окупанти з нею познайомляться і в Україні.
— Чи доцільно бити “Паляницею” по Кримському мосту?
Ми не знаємо, яка вага бойової частини. Від ваги бойової частини та її типу багато чого залежить. Однак, перед Кримським мостом є дуже великий перелік цілей, які насправді об'єктивно більш важливі за Кримський міст, який вже дуже обмежено використовується ворогом для перекидання військових об'єктів. Саме тому, перше— це летовища, друге — склади з боєприпасами, третє — це, якщо ми говоримо про далекобійність, то звісно, російські оборонні підприємства. Просто величезна кількість російських оборонних підприємств, у тому числі ті, що займаються виробництвом ракет, розміщені у, так званому, центральному промисловому районі Російської Федерації, тобто це район Москви та областей навколо Москви, для розуміння.
— Якщо говорити про цілі в Криму?
Наприклад, “Залив” у Керчі, який займається безпосередньо будівництвом малих ракетних кораблів, у тому числі “Каракут”. Передусім це судноремонтна та суднобудівна інфраструктура, наприклад, 13-й ремонтний завод у Севастополі. Крім існуючих підприємств, які стаціонарні, у Криму є ремонтні бази, що були розгорнуті для обслуговування бронетехніки і просто озброєння з 22-го року, тобто це додаткові об'єкти, що потребують ураження.
Що відомо про українську далекобійну "Паляницю"
24 серпня відбулося перше бойове застосування української далекобійної ракети-дрона "Паляниця". Як сказав Зеленський, ЗСУ застосували її успішно. За словами міністра стратегічної промисловості Олександра Камишина, ця ракета вразила військовий об’єкт росіян на тимчасово окупованій території.
Розробка "Паляниці" майже повністю засекречена. Відомо, що вона дістає близько 20 російських військових аеродромів. Її розробили за 1,5 року. "Паляницю" запускають з наземної платформи. Двигун — турбореактивний. Вартість значно дешевша за аналоги, її удосконалення триває.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram та у Facebook