Десять років тому проукраїнські сили на півострові намагались зупинити спробу Верховної Ради АР Крим проголосити проведення референдуму. На заклик Меджлісу кримськотатарського народу до Верховної Ради вийшли тисячі кримських татар, українців та представників інших національностей чинити спротив російській окупації та заявили всьому світу про цілісність України. Наступного дня до урядових будівель АРК увійшли регулярні військові формування РФ.

Суспільне Крим розповідає, як відбувалася російська окупація, мілітаризація Криму та про створення плацдарму для воєнної агресії.

Читайте цей матеріал кримськотатарською

Проросійські рухи в Криму

В Криму ще задовго до окупації був відчутний вплив проросійський рухів. В останньому скликанні кримського парламенту більшість були з "Партії регіонів", також були представники партії "Руська Єдність" — окупаційний глава Криму Сергій Аксьонов саме з цієї партії.

Глава Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров був депутатом останнього до окупації скликання Верховної Ради Криму. За його словами, багато вимог українського законодавства на півострові не працювали, зокрема, всі органи державної влади і управління використовували у своєму діловодстві виключно російську мову.

"У Криму завжди був дуже помітний проросійський рух в різні роки української незалежності. Різними такими, знаєте, рівнями підйому-спаду, але цей рух був завжди помітний. Він підтримувався з Москви і дуже часто він стимулювався з боку київських політиків, оскільки завдяки тим чи іншим своїм особистим намірам, цілям, скажімо, виборчі якісь інтереси,  це ж електорат, більшість етнічні росіяни і дуже часто київська влада, київські політики дуже зверхньо ставилися до тих загроз, які ніс цей проросійський рух", – розповів Чубаров.

Постійна представниця Президента України в АР Крим Таміла Ташева зазначила, що станом на 2014 рік Росія фактично на території півострова контролювала абсолютно все інформаційне поле.

“Один з елементів — це інформаційна пропаганда. Інший елемент — це робота з місцевими так званими елітами, в тому числі, йшли певні домовленості і взяття їх під контроль шляхом тиску або підкуп. Це, власне, про інформаційну складову я говорила як пропаганду, але в тому числі — це взяття під контроль певних інформаційних майданчиків. Тому окупація Криму хоча й офіційно почалась у 2014 році, але все, що відбувалося на момент 14-го року, воно свідчило про те, що Російська Федерація готується до певних операцій”, — сказала Ташева.

Мітинг 26 лютого

“Ті процеси, які відбувалися в Криму, дуже нас непокоїли, бо ми бачили, як керманичі Очільникикримські вступили на шлях прямих переговорів з Москвою. І коли стало відомо, що 26 лютого призначається позачергова сесія Верховної Ради Криму, ми спробували вмовити, щоби не проводили в цей день сесію, а провели необхідні консультації з Києвом згідно з українською Конституцією щодо прем'єр-міністра Криму. Вони відмовилися і призначили сесію нібито з таким загальним порядком денним щодо громадсько-суспільної ситуації в Криму, але нам всім було зрозуміло, що вони будуть приймати якісь рішення, які просто відкриють шлях до відторгнення Криму”, – згадав тогочасні політичні процеси в середині кримського парламенту Рефат Чубаров.

Щоб не допустити такого розвитку подій, 26 лютого під стінами Верховної Ради Криму зібрались тисячі кримських татар, українців та представників інших національностей, що дотримувались проукраїнської позиції. За різними оцінками, мітинг зібрав від 5 до 10 тисяч учасників.

Начальник пресслужби Генерального штабу ЗСУ 2014-2017 років Владислав Селезньов пригадав, що 26 лютого 2014 року застало його з телефоном в руках, адже з рання почали телефонувати місцеві журналісти та влада з питанням, що відбувається та чому навколо частин і підрозділів в Сімферополі, Феодосії, Керчі та Євпаторії починають з'являтись якісь невідомі "зелені чоловічки".

"Ті військовослужбовці були без знаків розпізнавання, без шевронів, тому ідентифікувати їх однозначно, що це були виключно військовослужбовці Російської Федерації, було вкрай складно. До того ж, чому саме в такий спосіб ми комунікували? Ми сподівались, що це певною мірою така собі провокація з боку Російської Федерації, мовляв, покажуть свою силу, свої спроможності і заспокояться” – розповів він.

Захоплення Криму

Наприкінці лютого російські військові та учасники незаконного збройного формування "Самооборона Криму" почали блокувати українські військові частини на півострові. Проукраїнські активісти виходили на акції проти агресії, приносили до військових частин їжу для солдат та офіцерів.

“Всі військові частини, всі військові об'єкти в Криму були захоплені, а в 13 фотограмметричному центрі у Сімферополі, який штурмували найманці приватної компанії, яку очолював Ігор Гіркін, внаслідок стрілянини загинув український військовослужбовець, прапорщик Сергій Кокурін. Він перебував на спостережній вишці на бойовому посту. Тоді отримали поранення щонайменше двоє українських військовослужбовців. Ну і, звісно, стало зрозуміло, що український спротив, саме збройний спротив, у Криму фактично припинився і постало питання щодо евакуації частин та підрозділів української армії, які дислокувались у Криму, на материкову частину. 6 квітня ми отримали відповідний наказ від свого керівництва в Києві і, реалізовуючи певний план, вирушили з Криму на материк”, – зазначив Селезньов.

Глава Меджлісу каже, тоді здавалось, що міжнародний тиск спрацює, що хтось "поставить Путіна на місце".

“Якщо все це звести до єдиної формули, то формула ця звучала так: будь ласка, не провокуйте ситуацію, запобігайте тому, щоб росіяни не застосовували силу. Весь світ шукає зараз вихід із цієї ситуації, з цієї кризи, і він обов'язково буде знайдений. Тобто до нас були звернення, прохання, щоб ми не здійснювали щось таке, що росіяни сприймуть можливість, підставу для переходу на більш такі жорсткі дії, можливо, і військові”, — зауважив Чубаров.

Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram та у Facebook