34-річний військовий із Севастополя Олександр Ткаченко брав участь в АТО. Воював за Маріуполь на Донеччині. У відпустках був інструктором полку "Азов". Після початку повномасштабного вторгнення очолив штурмовий підрозділ в Ірпені, координував бойові дії на двох блокпостах. Кримчанин загинув 9 листопада 2023 в Сумській області.
Читайте цей матеріал кримськотатарською
Про це Суспільному Крим розповіла дружина військовослужбовця Валентина Ткаченко.
"Я, коли сварилася на чоловіка, казала: "Саша, я навіть не знаю, як тебе образити. Скажу, що ти не мужній, так у тебе є за мужність. Скажу, що ти не відважний, так у тебе є за відвагу". Так, навіть посваритися не можна толком", — розповіла дружина загиблого Героя, демонструючи нагороди Олександра, які він здобув боронячи Україну.
Сім'я Ткаченків родом із Севастополя. Звідти і позивний "Сєвас". Валентина розповіла, як познайомилася з чоловіком. Олександр був інструктором з піших походів, водив туристів у Кримські гори. У 2011 році, під час одного з таких походів вони з Валентиною і зустрілися.
"Я дуже хотіла сходити в такий похід на 7 днів. Ми познайомилися на севастопольському вокзалі. З Севастополя ми їхали до Бахчисараю, а потім ми 7 днів були в поході. Севастополь маленьке місто, всі один одного знають і він вже почав ходити до мене кожен день. Через місяць він мені вже освідчився", — розповіла дружина загиблого Героя.
Олександр мав проукраїнську позицію, в походи завжди брав червоно-чорний прапор УПА. Але у 2013 році вирішив пов'язати життя з армією. Пішов у морську піхоту, що базувалась у Феодосії. Служив там до окупації півострова. У 2014, разом з побратимами й переїхав до Миколаєва, де базувалася морська піхота. Згодом за чоловіком поїхала і родина.
"Коли у нас там почали вішати ці тряпки рашкінські і просто я вже в один день не витримала цього. Я просто сказала, що ми завтра збираємося і їдемо так. У мене був дуже великий страх, що Крим закриють і я не зможу звідти виїхати", — зазначила Валентина.
В окупованому Севастополі сім'я залишила все: дім, друзів та родичів. За словами Валентини, керівництво єдиної української школи в Севастополі, куди ходила її дочка, одразу зайняло проросійську позицію.
"Я чую, що щось відбуваться в школі. Я заходжу у двір, а там директорка зібрала учнів, не повідомив батькам. Ну і вона каже, що ми тепер Росія, ми не будемо викидати український прапор, ми його залишимо для історії. Я дивлюся, що стоять діти, у них просто повні очі сліз, я теж розплакалася і просто повернулася і сказала, що я більше тут не хочу бути й дня", — розповіла дружина загиблого Героя.
З початком окупації Олександр брав участь в АТО. Воював за Маріуполь на Донеччині. У відпустках був інструктором полку "Азов". За три роки, як закінчився контракт, перебрався до Ірпеня в Київській області, де на нього вже майже рік чекали дружина та дві доньки.
Валентина Ткаченко зазначила, що Олександр працював в охороні, намагався якось себе знайти, але йому було дуже важко. Так він пропрацював два роки.
Пізніше "Сєвас" отримав канадський грант на створення ферми на Херсонщині. Придбали будиночок у селі, що за 30 хвилин їзди від Криму, і вирішив розпочати свій бізнес.
"Саша так загорівся цією ідеєю. Зараз там все рознесли вже, покрали і в нашому домі, як мені сказали, зараз живуть російські військові", — розповіла Ткаченко.
23 лютого, напередодні повномасштабного вторгнення, подружжя з Ірпеня приїхало на Херсонщину та дізналися — буде наступ.
"Вже коли ми проїжджали Умань, було десь 4 ранку, я почула вибух і Саша мені каже, що все, війна почалася", — згадує вдова військовослужбовця.
Вдома, в Ірпені, "Сєвас" очолив штурмовий підрозділ, координував бойові дії на двох блокпостах.
"Він мені розповідав, як вони угнали БТР. Просто ті приїхали й щось зайшли в магазин, а ключі залишили. І він побачив й каже: "Я заскочив і ми поїхали на цьому БТРі. У них там мабуть половина зброї, то була трофейна зброя", — зазначила Валентина.
34-річний Олександр Ткаченко загинув 9 листопада 2023 року у Сумській області. Він підірвався на встановленому окупантами фугасному саморобному пристрої. Перед цим надіслав дружині повідомлення, що зателефонує як повернеться. Проте дзвінка від нього Валентина не дочекалася.
Його прах поховали на Ірпінському кладовищі. В Олександра залишилися три доньки — Ніколь, Злата та Руслана, яка народилася цьогоріч улітку. Її назвали на честь безвісти зниклого товариша "Сєваса". На згадку про батька вдома залишилася його обгоріла гвинтівка, з якою він звільняв Київщину.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram та у Facebook