Кримчанка Дар'я Фурсова під час виступу у Нью-Йорку, на міжнародному саміті Кримської платформи, прагнула донести світові, як Росія в Криму нищить свідомість молоді та дітей. Зокрема, розповіла про власний досвід. Її промові аплодували світові лідери, а вона їм розповіла про свій Крим, який вже дванадцять років під російською окупацією.
Нині Дар'я вже у Києві і свою історію та про виступ на полях Генасамблеї ООН розповіла журналістам Суспільне Крим.
Зізнається — сказала все, що хотіла. Щоправда, хвилювалася настільки, що це було чути навіть під час виступу.
«Напевно, тут чути, як я починаю задихатись трохи і дуже сильно пересохло в горлі. Хоча я була впевнена в тому, що я кажу, і це, напевно, єдине, що мене так тримало. Все, що я хотіла сказати на цю аудиторію, що я намагалась, я думаю, вийшло!», — каже Дарʼя.
Промову для виступу на VI міжнародному саміті Кримської платформи 23-річна дівчина писала самостійно. Розповідає, кілька тижнів перечитувала текст. Але реакція зали, каже, перевершила її очікування.
«Усі дякували, казали — дуже добра промова, взагалі дуже цікаво Вас слухати в порівнянні з іншими спікерами. Наш президент зі мною привітався», — каже кримчанка.
Коли Росія окупувала Крим, Дар'ї було лише 11 років. Каже, батьки намагалися відгородити її від подій 2014, але вона все одно бачила, що відбувається навколо.
«Я чула, як мама говорить зі старшою сестрою, яка в Києві на Майдані. Я просто спостерігала за тим, як вони ставляться. І, не знаю, батьки намагались мене тримати в спокої і просто пояснювати», — згадує Дарʼя.
Перші зміни після окупації Криму Дарʼя відчула вже у школі. Каже, українського там поступово ставало дедалі менше.
«Влітку, десь у серпні, коли готуються все до нового навчального року і ти приходиш прибирати в свій кабінет, перше, що ми робили, це ховали книжки українською, бо нам сказали, що їх забирають», — пригадує дівчина події літа 2014 року.
Окупанти у Криму змінили шкільну програму і забрали книжки українською. Але українську мову Дар'я все ж продовжувала чути у школі.
«Моя класна керівниця, наприклад, згодом, і її подруга, вчителька також в школі, одні такі з небагатьох, в яких я відчувала якусь українськість, часто говорили українською між собою, що було дуже рідкісно», — каже вона.
В 11 класі Дар'я в окупованому Криму почала готуватися до українських іспитів.
«Взагалі, я б школу закінчила в 2021, мала би тоді вступати. Але я не встигла на ЗНОЗовнішнє незалежне оцінювання. І мені хотілося трохи взяти перерву, підготуватись краще, бо в мене були репетитори з української і історії України, теж в Криму. Їх треба по знайомих, по людях, серед друзів шукати. І можна знайти», — пояснює дівчина.
У 2022 дівчина вступила до Київського національного університету імені Шевченка, її спеціальність — історія України.
«З початком повномасштабного вторгнення я згадувала свою вчительку з історії України з дому, як вона мені пояснювала про український націоналізм дуже цікаво. Бо це ж головна річ, якою маніпулюють росіяни. Вона мені пояснювала про те, що український націоналізм — це про любов до свого, про любов до України і своєї ідентичності, а не про ненависть до інших», — каже дівчина.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Дар'я разом із сестрою були в Києві. Батьки на той момент залишалися в окупації. Згадує дзвінок батьків тієї ночі.
«24 лютого тато одразу почав писати нам українською, при тому, що раніше він не вчив її в школі, в Криму не вчили українську взагалі майже. Тим більше в роки, коли він був дитиною. І чомусь одразу 24 лютого ми так з порогу почали комунікувати, і це було дуже цінно насправді розуміти, що близькі люди залишаються близькими, — зізнається Дарʼя.
Минулого року батьки вирішили виїхати з Криму до доньок. А коли виїжджали з півострова, забрали із собою те, що для неї було важливим — сімейні альбоми.
«Я попросила все забрати, що в нас там було. Усі альбоми вони привезли. Я дуже їм вдячна. Тому що останні роки, особливо з початком повномасштабного вторгнення, я загубила зв'язок з домом, таке відчуття було. І поки я була навіть вдома, я часто переглядала всі ці фотографії. Це дуже важливо, мати взагалі якийсь спогад про якийсь момент», — розповіла дівчина.
Зараз Дар'я навчається і паралельно працює у музеї. Своє майбутнє пов'язує з музейною та науковою діяльністю. Але головна її мрія — не про кар'єру.
«Дуже банально — повернутися додому. Я щиро вважаю, що немає кращого місця взагалі на землі, ніж Крим», — каже вона.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram, WhatsApp, Facebook, TikTok та YouTube
Оберіть Суспільне Крим в обрані теми, щоб читати нас у Google Новинах