Військовослужбовець Віктор Левицький родом з Івано-Франківська почав вивчати кримськотатарську мову під час лікування після травми, а продовжив — уже на фронті, у бліндажі зі Starlink. Для нього це не лише про мову, а про пам’ять, культуру, музику і майбутнє Криму.
Про свою історію вивчення кримськотатарської, службу на фронті та зацікавлення культурою півострова Віктор Левицький розповів Суспільне Крим.
Читайте цей матеріал кримськотатарською
Вивчати кримськотатарську мову Віктор почав у 2022 році — під час лікування в госпіталі після травми, отриманого на фронті. Саме тоді Український католицький університет відкрив набір до онлайн-групи з вивчення кримськотатарської.
"Я це випадково побачив і подумав: “Ну коли, як не зараз?” Записався ще в госпіталі, а потім, коли почався семестр, я вже повернувся на фронт — і от так почалося вивчення. У бліндажі зі Starlink технічно все працювало", — розповідає Віктор Левицький.
Навчання триває навіть у бойових умовах. Військовий всюди возить із собою зошит із завданнями.
"Одне із завдань було — перебудувати речення з діалогу у форму оповіді", — каже він.
Віктор розповів, що група, до якої він потрапив, виявилася вмотивованою.
"Це група, яка була з першого семестру. Ми майже в цьому ж складі дожили до п’ятого. Це означає, що випадкових людей там було мінімум", — зазначає військовослужбовець.
Ідея вивчати кримськотатарську з’явилася у Віктора значно раніше — ще у 2010 році. Тоді він востаннє був у Криму.
"Я був у гостях у моєї подруги та її родини. Вона кримська татарка. Це був дуже цікавий досвід, бо для мене це було незвично. Мене дуже сильно вразила історія кримських татар. Хотілося взагалі більше знати про кримськотатарську культуру. Але без мови це складно. Це був такий перший тригер. Звісно, тоді ніяких можливостей вивчати кримськотатарську не було", — згадує він.
Однією з найбільших складностей у вивченні мови військовий називає необхідність переламати власну логіку мислення. Кримськотатарська має зовсім іншу граматичну структуру, ніж українська чи більшість європейських мов.
"Мені було дуже дивно, чому так складно сказати “Доброго ранку”. Це, мабуть, найскладніше “Доброго ранку” зі всіх мов, які я в житті чув", — усміхається Віктор і додає кримськотатарською: "Saba şerefiñiz hayırlı olsun".
З Кримом, каже військовий, пов’язана і його рідна ФранківщинаІвано-Франківська область.
"У Галичі, у Франківській області, була велика спільнота караїмів. І навіть досі один караїм у Галичі залишився живий. Більшість повиїжджали. Насправді, ще на початку ХХ століття їх було дуже багато. Вони сильно постраждали під час Другої світової війни. Але виходить, що від XV до XX століття — майже 500 років — це фактично вже були корінні жителі Івано-Франківщини", — розповідає Віктор Левицький.
Поки що практикувати кримськотатарську мову наживо йому не доводилося — лише онлайн. Віктор шкодує, що серед побратимів немає кримського татарина, з яким можна було б поговорити. Водночас він активно цікавиться кримськотатарською музикою і бачить у ній багато спільного з українською традицією.
"Я граю на інструменті, який називається дуда — він з хутром. У кримських татар є тулуп-зурна. Це теж інструмент із хутром. Всі кажуть, що це волинка, коли бачать, бо вони візуально подібні, але це зовсім інше", — пояснює військовий.
За його словами, майстрів, які могли б виготовити тулуп-зурну
Крім того, він поставив собі ще одну мету — прочитати художню книгу кримськотатарською мовою. Першою книжкою, яку Віктор планує прочитати кримськотатарською, стане "Маленький принц" Антуана де Сент-Екзюпері. Наразі над перекладом працює його викладачка — Мамурє Чабанова.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram, WhatsApp, Facebook, TikTok та YouTube