18 травня в Україні вшановують пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу. На світанку цього дня 1944 року за наказом Йосипа Сталіна загони НКВС почали обходити будинки кримських татар у Криму, повідомляючи про негайне виселення. За одну ніч вивезли майже 200 тисяч людей.
До Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу команда "Суспільне Крим" підготувала документальний проєкт "Пам’ять/Hatıra". Прем’єра стрічки — 18 травня о 14:15 на Першому каналі Суспільного Мовлення та на ютуб-каналі Суспільне Крим. Історії герої проекту розповідаємо далі.
Читайте цей матеріал кримськотатарською
Людей вивозили у товарних вагонах
Зера Сулейманова народилася вже в Узбекистані. Її родину вивезли у 1944. Каже, їй з дитинства розповідали, як відбувалася депортація.
"Людей звозили вантажівками до залізничних станцій, звідки у товарних вагонах везли переважно до країн Центральної Азії. Вранці пролунав гуркіт машин, собаки почали гавкати. І ось прийшли [нквсники], дали бабусі з п’ятьма дітьми якийсь час — збирайте речі. І бабуся казала, що толком нічого не взяла із собою, взяла Коран. І там ще у неї борошно якесь було. Ось це вона взяла. І їх посадили в ці машини і потім — на станцію Сурень. Звідти у вагони й повезли. Кого куди — Далекий Схід, Сибір, Узбекистан. У дорозі люди помирали, діти", — говорить вона.
За словами історика Олега Бажана, репресивна машина Радянського Союзу працювала саме на знищення — і це була одна із таких жорстких етнічних чисток.
"До кожної сім’ї було залучено, як мінімум, два співробітника Держбезпеки і по одному солдату внутрішніх справ", — розповідає історик.
Загалом задіяли близько 5 000 оперативного складу і понад 20 000 військових, які безпосередньо повинні були людей супроводжувати на залізничній станції, щоб їх доправити до Узбекистану.
Майже половина депортованих померла
Бабусю Ельзари Галімової під час депортації розлучили з мамою.
"Їй було всього лише два роки, і нам дуже важко зрозуміти, як так сталося, що дворічна дитина опинилася саменька 18 травня 1944 року. Тобто, швидше за все, станом на 44 рік прабабуся пішла кудись щось принести, до якихось родичів, і їх так розкидало — і вони більше ніколи не зустрілися", — сказала вона.
За даними кримськотатарського національного руху, під час виселення в жахливих умовах, без їжі та води, а також у засланні померла майже половина кримськотатарського народу. У Ерфана Кудусова загинула прабабуся.
"Я навіть не знав, що в мене в родині стільки людей загинуло. Коли була депортація 18 травня 44-го, в цей момент моя бабуся була в іншому місці, ніж вся родина. І там нікого не питали — де ти, що ти там. Її депортували з одним ешелоном з Бахчисарая, а родину з Акмечеті, з Сімферополя — іншим ешелоном. Вони потрапили за 300–500 км в Азію, у різні області. Людей кинули так у голе місце, там степ, де нічого немає. І багато людей повмирали там — від хвороб, від голоду. От так бабуся розповідала. А моя прабабуся загинула від голоду в 45-му році, рівно через рік після депортації — 18 травня 1945 року," — розповідає він.
Офіційно повертатись до Криму депортованим дозволили у 1989 році
Ті, хто вижили, змушені були десятиліттями жити у спецпоселеннях. Так називали території для так званого спецконтингенту, звідки люди не мали права виїжджати і були позбавлені інших громадянських прав. Наприкінці 40-х років у засланні зароджується кримськотатарський національний рух за повернення на історичну батьківщину. Форми і методи боротьби були різноманітними. Серед них, у першу чергу, — петиційна кампанія, акції протесту на Червоній площі, розгортання наметових містечок. Відкриті протести кримських татар змусили вище партійне керівництво до прийняття Указу Президії Верховної Ради СРСР 1967 року, що надавав кримським татарам право повертатися на Батьківщину. Проте цей дозвіл був лише на паперах.
На світлині — Ріана Ереджепова, проводи кількох сімей з Узбекистану до Криму у 1968 році. Втім на півострів їх не пустили — сімʼї вимушено поселились на Херсонщині. Офіційно повертатись до Криму депортованим дозволили у 1989 році.
12 листопада 2015 року Верховна Рада України визнала депортацію геноцидом і проголосила 18 травня Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.
"Пам’ять/Hatıra" — документальний проєкт Суспільного про депортацію
Документальний проект Суспільного Крим "Пам’ять/Hatıra" відбудеться 18 травня о 14:15 на Першому каналі Суспільного Мовлення та YouTube-каналі "Суспільне Крим".
Герої проєкту — три покоління кримських татар. Частину матеріалу вдалося зафільмувати в окупованому Криму.
"Нам важливо було створити такий документальний проєкт, адже очевидців геноциду кримськотатарського народу 1944-го з кожним роком лишається все менше. Тож берегти пам’ять про цю трагедію стає місією наступних поколінь. Крім того, нам важливо було зафільмувати героїв не лише в Києві, а й в окупованому нині Криму. Адже Крим десятиліттями був недосяжною, омріяною землею для кримських татар. Через сучасну окупацію півострова, на жаль, це повторилося. Ми сподіваємося, що проєкт “Пам’ять/Hatıra” дивитимуться в Криму", — розповіла продюсерка проєкту Оксана Емінова.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram, WhatsApp, Facebook, TikTok та YouTube