Буковинець Андрій Антонюк з позивним Тренер на початку повномасштабної війни змінив біле кімоно на військову форму. Добровольцем служив майже два роки. Під час оборони Бахмута у 2023 році чоловік отримав поранення, відтак – за станом здоров’я звільнився зі служби.
Після лікування він знову займається карате: безкоштовно тренує дітей військових, переселенців і поранених бійців. Суспільне Чернівці розповідає, як він адаптувався до цивільного життя.
Тренування у ветерана Андрія Антонюка починаються з хвилини мовчання та гімну, також діти співають пісню "Ой у лузі червона калина". Наймолодшому з вихованців – два роки.
"Військові поклали свої життя та здоров’я. Ми не маємо права про це забути і користуватися будь-чим російським. Ви тут виконуєте свої завдання, військові там. Тоді ми разом побудуємо міцну Україну", – розповідає Антонюк.
Андрій понад 13 років працював тренером з карате. Коли розпочалась повномасштабна війна – став добровольцем. Був командиром штурмового взводу у 128-ій гірсько-штурмовій бригаді. Звільняв Херсон та обороняв Бахмут, де і отримав поранення внаслідок розриву танкового снаряду. Це сталось у день річниці подружжя.
"15 грудня – для нас особлива дата. Я відповідно чекала від нього привітань, як завжди, що він щось скаже, чи напише мені і тут у цей день відбуваються такі дії", – розповідає дружина військового Олена.
"Ми тримали цю ніч: з 14 на 15 нас почали щільно штурмувати, щоб село Бахмутське захопити. Наш рубіж останній був, всі інші позиції були захоплені, в 6 вечора почали наступ і 15 числа ранком мене поранили", – каже військовий.
Після цього Андрія не було на звʼязку два дні. Згодом він таки приїхав на кілька хвилин привітати дружину з річницею особисто – після проходив лікування у стаціонарі.
"Він мене будить. Я відкриваю очі спросоння – бачу його. Думаю, я поїхала дахом. Амінь. Що зі мною твориться? Я його торкаюся. Я бачу, у нього забинтована рука, великий гіпс, він у болоті, зарослий, у рваному старому одязі, у крові", – розповіла Олена.
Коли чоловік звільнився зі служби – до ЗСУ долучилась його дружина. Вона працює у місцевому центрі комплектування.
"Своєю формою його стримую – хтось один із сім’ї. Тепер я взяла на себе цю місію Але якщо на майбутнє буде треба, піде і він. Бо він часто про таку ідею заявляє, що хоче назад до хлопців", – каже Олена Антонюк.
Після відновлення Андрій повернувся до тренерської роботи. Він розповів усім своїм близьким, що не буде повертись в карате. Але його вмотивували підопічні, які приходили у лікарню, писали листи. Тепер він безкоштовно тренує дітей військових, переселенців і ветеранів.
У подружжя Антонюків росте 6-річний син Артем. Він також тренується під керівництвом батька.
"Ми завжди разом, не лише у залі. Артемко у нас любить рибалку – це його слабкість. Любить забігти у магазин у рибальський відділ. Ми разом були на зимовій рибалці", – розповідає Андрій Антонюк.
Наразі Андрій Антонюк допомагає побратимам на передовій: збирає гроші на амуніцію та авто.
