Чернівчанка Альона Романова у перші дні повномасштабного вторгнення російських військ в Україну вирішила допомагати українцям у прифронтових областях.
Зараз вона разом з іншими волонтерами обстежує людей на деокупованих територіях та за потреби лікує їх. Неподалік від фронту лікарні часто напівзруйновані, пацієнтів обстежують у адаптованих приміщеннях. Через те, що працює за 7-13 кілометрів до лінії фронту, доводиться бути в бронежилеті. Суспільне Чернівці розповідає її історію.
Одне з найважчих – відрядження на Дніпропетровщині
Альона Романова працює неврологинею понад 20 років. Після початку вторгнення регулярно їздить на деокуповані території.
Найскладнішим відрядженням для неї було на Дніпропетровщині, де люди довгий час жили без базових речей. Тут неврологиня обстежила понад 180 людей, у яких діагностувала тривожно-депресивні розлади та посттравматичні синдроми. Тому базові ліки, які доставляють, — антидепресанти.
Складнощі під час відряджень
На деокупованих територіях люди часто не мають доступу до лікарень. Тому волонтери організовують мобільні медичні пункти. Іноді доводиться приймати пацієнтів у приміщеннях, де температура не перевищує 5° тепла.
Також важко дістатися до пацієнтів. Альона каже, що дорога може тривати дві і більше годин. Через те, що дороги зруйновані або заміновані, вони повинні рухатися або дуже швидко, або дуже повільно.
Доводиться працювати в бронежилетах, бо працюють вони від 7 до 13 кілометрів до лінії фронту.
"Уже звикли до вибухів і навіть жартуємо: якщо їх не чути — це погано", — розповідає неврологиня.
Планує видати книгу про людей з деокупованих територій
Під час поїздок Альона не лише надає допомогу, а й документує історії місцевих жителів. Одне з таких місць — Олександрівка на Херсонщині. Збереглось фото будинку, сім’я якого намагалася евакуюватися, але не змогла — люди загинули.
В Олександрівці вона бачила покинуті домівки і тварин, які залишилися без господарів. Альона розповіла про 87-річну бабусю, яка врятувала сотню собак і котів, а також домашню худобу, яку інші змушені були залишити.
"Коли мене питають, чому я продовжую туди їздити, я просто хочу показати фото людей, які залишаються там, і яким крім мене більше нема до кого звернутися. Вони — моя мотивація", — розповідає жінка.
На своєму телефоні Альона зберігає фотозвіти про місця та людей, кому вдалося допомогти під час поїздок. Також підтримує звʼязок з пацієнтами. Планує видати книгу, в якій розповість про тих, кого зустріла під час цих поїздок.
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: news.chernivtsi@suspilne.media
Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини