Понад півтора роки тому Руслан Прус загинув у Часовому Ярі на Донеччині — на завданні, після якого бійцю посмертно присвоїли звання "Герой України". Він сам викликався утримувати позиції, коли від цього завдання відмовилось двоє військових.
Пʼять днів Руслан з побратимами не давав російським військовим взяти позиції, допоки уламок не пошкодив шию. Боєць був заступником командира роти 107 бригади ТРО й хотів перевестися в ГУР. За три дні після загибелі у розвідці погодили його кандидатуру. Суспільне Чернівці розповідає спогади дружини полеглого Героя України.
Як опинився у війську
Щоб повернутись до Збройних сил, Руслан приїхав з-за кордону, де був на заробітках. У той день Тетяна просила його не йти та плакала. Тоді чоловік відповів, що не може цього зробити, бо немає "моя хата скраю". Чоловік казав, якщо так думати, то "моя хата буде наступною".
Руслан воював у Лимані та Бахмуті на Донеччині. Пізніше військовому запропонували підвищення до командира роти, втім він відмовився, бо хотів разом із побратимами брати участь у боях, а не бути у штабі.
Останнє завдання Пруса
За два тижні до того, як Руслан заступив на своє останнє завдання, українські військові вже звільнили територію поблизу Часового Яру. Тоді розвідка доповіла командуванню, що росіяни можуть спробувати знову відвоювати ту територію.
Це, як кажуть хлопці, м'ясні позиції, — розповідає дружина.
Відтак командування прийняло рішення відрядити військових на утримання тих позицій. Втім двоє військових відмовились, а третій не міг піти через стан здоровʼя. Четвертий офіцер, Прус, погодився, бо не міг залишити побратимів самих.
Побратими розповідали, що вони просувались лісом, натрапили на росіян. Руслан їх (побратимів, — ред.) вивів і цим врятував.
На позиції Руслан загинув 23 травня 2023 року. Тоді уламок влучив йому в шию і за дві хвилини він помер. В останні хвилини свого життя Руслан просив побратимів переказати, що кохає свою дружину та любить дочку.
Перше, що зробила Тетяна, коли дізналась про гибель чоловіка — впала до доньки і подумала, якого батька та втратила. Тепер Аврора часто ходить по дому і шукає батька.
Три дні тіло Руслана пролежало на позиції. Через це його ховали у закритій труні. Тепер Тетяна каже, що заздрить тим, хто на похороні рідного зміг ще декілька хвилин провести поблизу тіла та попрощатись.
Прус — Герой України
За це завдання Прусу присвоїли звання Героя України — найвищу державну нагороду. Замість нього її отримала дружина. Це було 22 квітня 2024 року в Офісі Президента. Тетяна каже, що відчуває вдячність за те, що вчинки її чоловіка відзначили.
Але краще би він був живий, ніж була б ця нагорода.
Прийняли в ГУР після смерті
Прус мріяв перевестись на службу з тероборони у розвідку. Про це він не розповідав сім'ї, бо хотів всіх здивувати. За три дні після гибелі Руслана на його телефон надійшло повідомлення, що військового прийняли на службу у розвідку.
У нього дуже гарно виходило все пов'язане з розвідкою.
Прийняття втрати
Тетяна досі не прийняла втрату чоловіка. Каже, що і не прийме.
Я зараз десь з Богом говорю і запитую: "Чому ти так зробив?" Кажуть, що смерть не від Бога, але Бог міг врятувати. Як я колись молилась, то тепер я молитись не можу.
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: news.chernivtsi@suspilne.media
Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини