Перейти до основного змісту

Як у театрі "Ґердан" зберігають народний одяг — досвід костюмерки і думка етнографа

Доповнено
Учасники театру-студії "Ґердан" під час зйомки кліпу. Олександра Скоропанюк

Фольклорний театр "Ґердан" був одним із перших колективів на Буковині, який виходив на сцену у традиційному буковинському строї. Всередині 90-х артисти ставили драматичні вистави, оживляли обряди та співали сторічні пісні, які збирали по селах. Зараз колектив став більш музичним, у його репертуарі понад 300 народних пісень.

Артисти одягають вишиті сорочки, горботки, ріклі та вінки — усе це глядачі раніше не завжди сприймали схвально, зараз ситуація змінилася. Актори не хотіли стилізувати образи, бо відчували себе природно лише у такому строї. Суспільне Чернівці розповідає, як у театрі зберігають одяг та що про це думає етнограф.

"У народному строї ми відчуваємо себе гонорово"

Приватну колекцію одягу зібрав засновник театру та режисер Петро Колісник, а продовжила цю справу нинішня керівниця Анастасія Костюк.

Вона розповідає, що підбирали костюми під кожного артиста. Деяким учасникам буковинці дарували свої старовинні сорочки.

"Горботки і вінки дівчат — то є чиста автентика. Із сорочками для чоловіків було складно. Їх створювали, бо не знаходили у гарному стані", — каже Костюк.
Учасники театру-студії "Ґердан" . Архів театру-студії "Ґердан"

Артисти кажуть, що у 90-х на них тицяли пальцями і не сприймали. Поруч із атласними штанами їхній стрій теж називали шароварним. Пізніше ситуація змінилася. Особливу зацікавленість відчували у турі Канадою під час повномасштабної війни. Там люди підходили фотографуватися і хотіли доторкнутися до тканини, як спадщини.

"У цьому вбранні ти себе відчуваєш гонорово. Коли його одягаєш, тобі хочеться розправити плечі і дивитися високо", — каже учасник театру Антон Іваніцький.
Учасник театру-студії "Ґердан" Антон Іваніцький. Олександра Скоропанюк
"Наш одяг — це святкові строї. Ніхто в будній день не буде одягати сорочку, яка коштує, як пів хати. Але ми мусимо представляти те, що є, — найкраще. Було багато пропозицій, аби ми стилізували образи, але ми наче втрачали своє коріння. Тільки коли одягали своє, виглядали сильно і гідно", — говорить Анастасія Костюк.

Понад 24 роки доглядає за костюмами

Костюмерка Сальвіна Савчук працює у театрі понад 24 роки. Показує гримерку артистів, де вони зберігають костюми. Тут є ріклі, сорочки, горботки, вінки і сардаки. За цим усім жінка доглядає, дещо підшиває.

Костюмерка Сальвіна Савчук театру-студії "Ґердан" . Суспільне Чернівці
"Спочатку мені було дуже складно — тебе ніби кинули серед ставу у воду і ти повинна сама думати. Але я вчилася, спочатку записувала все у зошит. Якщо ти любиш цю справу, то і вмієш її робити. Мені цікаво працювати з молодим колективом", — говорить Савчук.

Костюмерка оновлює вінки для учасниць колективу. Робить їх у вигляді корони із підвищеною центральною частиною. Через особливу форму, яка не схожа на інші українські вінки, такий вінок називають "карабуля".

Керівниця театру-студії "Ґердан" Анастасія Костюк. Олександра Скоропанюк

Сальвіна Савчук тримає речі у шафах та провітрює їх.

"Чоловічі сардаки тримаю у шафі. Через те, що шерстяні речі дуже любить міль, я ставлю поруч лаванду та полин. Крім цього, на вулиці перед театром просушую усі речі: костюми, горботки, капелюхи, навіть взуття. Усе виношу, щоби це прожарило сонечко. На це мені потрібно приблизно тиждень", — розповідає Сальвіна Савчук.

Етнограф про збереження автентичних речей

Етнограф Микола Шкрібляк розповідає: масово носити автентичний одяг та перетворювати це на моду є неправильним. Водночас вважає, що такий одяг потрібно популяризувати.

"Як колекціонер, я скажу про те, що багато речей просто псуються, якщо їх не провітрювати. І можна говорити, що "бережіть автентику, не одягайте, нікому не показуйте, складіть усе на купу", а це все міль буде їсти. Треба виховувати культуру одягання і культуру носіння автентичних речей. Якщо ми не будемо їх одягати, а будемо лише показувати, як музейні експонати, то молоде покоління не повірить у цю любов. Ми не можемо відкидати те, що народний стрій є частиною традицій", — каже Микола Шкрібляк.
Етнограф Микола Шкрібляк. Суспільне Чернівці

Керівниця театру Анастасія Костюк каже, що для колективу не лише важливо одягати автентичні костюми, але й берегти їх. За народним строєм доглядає не лише костюмерка, але й самі артисти.

Більше про театр-студію "Гердан" дивіться у спецпроєкті Суспільне Чернівці:

Доповнено:

Як зберігають автентичний одяг у музеях

У Музеї Івана Гончара у Києві представлені понад 100 предметів народного вбрання, картин та ікон, рушників з різних регіонів України. Їх передали завдяки проєкту "Спільний спадок", в межах якого спільнота збирає гроші на викуп старовинних українських речей, знайдених у вільному продажу. Так хочуть зберегти давнє народне вбрання.

"Велика кількість традиційних речей, що колись були родинною реліквією, останніми роками через різні причини стають предметами перепродажів, нищаться або вивозяться за кордон. Так втрачається можливість дослідити й зберегти традиції сотень сіл з різних регіонів України. Ми не можемо повернути час назад, але можемо спробувати врятувати найцікавіші предмети, викуповуючи їх для зберігання й вивчення", — йдеться на сайті "Спільного спадку".

Одна із засновниць проєкту Аня Кащєєва у коментарі Bazilik media розповіла, що метою є пропагувати, щоб спадщина залишалася в музеях або сімейних збірках.

"Ми хочемо зберегти ці речі автентичними, щоб люди могли взяти схеми шиття, розглянути поєднання кольорів та форм — і всі ці знання інтегрувати в сучасність. Щоб річ з історією залишалася незмінною, а ми могли реалізовувати свої творчі задуми, натхнені цією автентикою", — каже вона.

Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: news.chernivtsi@suspilne.media

Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини

Топ дня
Вибір редакції