У Чернівцях попрощались з військовим Тарасом Красовським, який понад два роки вважався зниклим безвісти. На той час він був командиром роти, до якої входило 150 людей. Від початку вторгнення служив на Запорізькому напрямку, де і загинув у вересні 2022 року. Йому було 38 років. Дружина та інші близькі Тараса досі не можуть прийняти втрату. Суспільне Чернівці розповідає історію військового.
Спогади дружини
Востаннє Інна списувалась із чоловіком у день його гибелі.
О 03:20 він мені написав, щоб я не хвилювалась: "Доброго ранку. Може і не добрий ранок — можу не бути на зв'язку". Це були останні його рядки.
Через три дні, коли дружина Інна Красовська втратила з Тарасом зв'язок, їй принесли сповіщення, що чоловік зник безвісти. Пів року тіло військового не могли забрати з окупованої території.
Ми шукали його, думали, що він у полоні, але, на жаль, збіг ДНК підтвердився і сьогодні ми поховали Тараса. Він був офіцером і був в АТО. Тому під час повномасштабного вторгнення пішов "по дзвінку".
Раніше Інна, її сім'я та волонтери збирали допомогу військовим з бригади, де служив Тарас. Робитимуть це і надалі.
Тарас буде пишатись нами, що ми і надалі допомагатимемо.
Спогади побратима
Тарас загинув під час виконання бойового завдання, каже побратим Іван Кузик.
Вони мали прорватись, але так сталось, як буває на війні. Він натрапив під ВОГгранатометний постріл і так сталось, що побратим Комета (позивний Тараса, — ред.) загинув. Він був дуже веселим чоловіком. На позиціях у нього постійно грала музика. Він вмикав її росіянам, щоб вони слухали наші українські пісні.
Коли українські військові чули цю музику, то починали кричати, що командир на позиції.
Спогади подруги родини полеглого військового
На фронті Тарас був командиром роти — йому підпорядковувались 150 військових, каже подруга родини Галина Марусяк.
Зі слів побратимів, з якими я раніше спілкувалась, його всі любили. Він завжди був веселий і дотепний, у нього були дотепні жарти. Коли я запитувала, що тобі передати, він казав: "Замість "мівіни" — Mavic".
Після повномасштабного вторгнення Тарас служив у 65 окремій механізованій бригаді на Запорізькому напрямку.
Він вболівав за Україну, за її долю і за те, що зараз відбувається, тому що у нього є син і він завжди хотів, щоб Україна була вільною і незалежною. Ми досі не віримо і не хочемо приймати те, що він загинув. Ми до кінця вірили і сподівались, що Тарас потрапив у полон. Хоча колись Тарас казав, що він полон не розглядає.
Спогади похресника
Похресник полеглого військового Ілля Дзвонецький каже, що він та Тарас спільно любили займатись автомобілями та гонки. Тарас мав свій бізнес — гараж, де ремонтував авто.
Ми всі у це не віримо, абсолютно не віримо. Сьогодні ми з ним прощаємось, але мені здається, що це так — формальність. У серці він завжди буде живий.
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: news.chernivtsi@suspilne.media
Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини