У Чернівцях запрацював рекрутинговий центр від Міністерства оборони. Він не пов'язаний із ТЦК та не дублює його функції. Призовники можуть звернутися до центру, щоби отримати бажану посаду. У них не будуть перевіряти документи та видавати їм повістки. В Україні працює понад 30 таких центрів, куди наразі звернулося 15 тисяч людей.
Які є гарантії, що людина потрапить туди, куди хотіла, які умови їй пропонують та чи часто призовники приходять до центру з повістками – в інтерв'ю Суспільне Чернівці розповів уповноважений представник Міноборони з питань рекрутингу Олексій Бежевець.
– У Чернівцях вперше відкрили рекрутинговий центр. Якщо він працює поза ТЦК, одним із завдань яких є комплектування військ, то про що свідчить це відкриття?
– Модель, яку ми впроваджуємо, полягає у тому, щоби дати людям можливість долучитися до Сил оборони комфортно і добровільно. Це цивільний формат, через який люди можуть дізнатися, які є вакансії, з нашою допомогою зв'язатися з конкретними військовими частинами, пройти співбесіду, далі оформлювати документи.
Наші рекрутери зобов'язані допомагати людям пройти все оформлення максимально швидко. Якщо виникають питання чи непорозуміння, для того існує наша служба підтримки, щоби пояснити, за потреби сконтактувати з Генштабом чи військовими частинами.
– Тобто людина може прийти до вас за консультацією і це не означає, що її мобілізують?
– На сьогодні ситуація в державі така, що критично потрібні люди у силах оборони. Ми надаємо можливість та інструментарій, щоби людина могла долучитися самостійно і не чекала, коли її покличе держава. Що вона з цим зробить – це на її совісті. На сьогодні до центрів рекрутингу звернулося 15 тисяч, всі вони отримали консультації. З них чотири тисячі наразі перебувають у процесі підбору вакансій, пошуку частин. Водночас 1400 людей або вже стали військовослужбовцями, або завершують оформлення у ТЦК та СП.
– До рекрутингового центру можна звернутися анонімно. Однак якщо людина ділиться своїми даними, чи тоді їх не передають до ТЦК?
– Ми не передаємо інформацію. В цьому немає сенсу, бо ми не створені як сервіс для держави чи армії. Ми створили сервіс для людей, які максимально вмотивовані. Звертаємося до свідомої частини суспільства, яка розуміє: "Я би пішов, але не знаю, що і як". Коли людина визначилася, отримала рекомендаційний лист, тоді інформацію передали до військової частини. Щоби людина не стояла в черзі, ми можемо пришвидшити цей процес – рекрутер може зателефонувати в ТЦК і сказати: "Ми рекрутинговий центр. До вас йде доброволець – оформлюйте, щоб все було добре".
– Якщо людина хоче керувати БПЛА, а на війні є потреба у піхотинцях – що тоді пропонують рекрутери?
– Пріоритет – бажання людини. Коли їй пропонують і щось не складається, то людина шукає далі. Водночас у людей дуже часто завищені уявлення про свої можливості відповідати певній посаді. Командири формують критерії, хто їм потрібен, бо вони розуміють, як працює підрозділ. Найчастіше відмовляють через стан здоров'я та недостатню фізичну підготовку. Крім цього, причиною відмови може бути вік. Це може стосуватися не лише призовників, яким 60 років, але йдеться і про тих, яким і 35, і 45 років. Є ліміт витривалості людського організму – у певному віці він не витримує тих навантажень, які передбачає певна посада. Всі себе можуть знайти, але не на всіх посадах і не у всіх частинах.
– Чи тоді працює система?
– Загалом працює, незважаючи на те, що можна побачити деякі ролики, у яких йдеться про зворотнє. Наприклад, кажуть про те, що людина йшла у підрозділ, у процесі її загубили, він не дійшов – це все політика і це все неправильно. Є такі випадки, але кожен треба з'ясовувати окремо. Ми залучаємо юристів, проводимо перевірки та службові розслідування. З тих випадків, які ми розслідували, всюди виявляли, що людина сама винна. Десь вона схитрувала, десь неправильно оформила документи, десь мала по кілька рекомендаційних листів мають і таким чином намагалася уникнути мобілізації.
Чи ідеальна система? Ні, не ідеальна. Чи все абсолютно в порядку у великому військовому організмі і воно чітко працює? Ні, це не так. Не всі молодці. І що з того? Нам війну треба вигравати, а не казати, що "все пропало" і "нас всі дурять". Тому ми робимо все, що від нас залежить, – запустили службу підтримки і гарячу лінію. Щомісяця Генштаб вдосконалює алгоритм, доводить інформацію до ТЦК та військових частин.
– Скільки на сьогодні є вакансій у базі? На що є найбільший запит у людей?
– Зараз у базі є чотири тисячі вакансій. Ми довантажуємо її за запитами військових частин. Також є доступ до посад, які онлайн розміщують самі частини – це ще понад десять тисяч вакансій. У людей є різні запити. Одного тижня їх більше цікавить розвідка, а другого – артилерія. Є великий інтерес до БПЛА. Також їх цікавлять штабні посади.
– Які запити є у військових частин Чернівецької області?
– Місцева бригада ТРО має будь-які посади. Вони розміщують вакансію, під якою може бути запит на одну людину чи на 50. Це не розголошують. Те ж саме стосується нацгвардійців, прикордонників, бригади ДШВ.
– Якщо людина отримала повістку, вона водночас може прийти в центр рекрутингу? Чи багато таких випадків?
– Так, ці приклади не є поодинокими. Навіть коли комусь це може не подобатися. Людина, яка отримала першу повістку і не проходила ВЛК, приходить до нас, комунікує з військовою частиною, обирає, проходить співбесіду, отримує рекомендаційний лист. Лише після цього приносить повістку до ТЦК та СП і каже: "Я доброволець".
Однак якщо людина отримала бойову повістку, якщо проходила ВЛК, тоді вона мобілізована і не може рекрутуватися. Це тоді недобросовісне використання інструментів.
– Чи виправдовує кількість звернень ваші очікування?
– Складно щось очікувати, коли ти починаєш абсолютно нову справу, якою ніхто ніколи раніше не займався. Як працює рекрутинг у громадах — залежить від центрів, самих рекрутерів, а також від підтримки місцевої влади.
Головне, що ця модель дозволяє дати людям можливість – навіть якщо нею скористається десять людей. Це позитивно. Ми розповідаємо про онлайн-платформи, на яких є вакансії. Наша заслуга в тому, що люди знають про таке. На сьогодні кількість добровольців і на контракт, і на мобілізацію зросла в рази порівняно з початком цього року. Набагато зросла кількість добровольців. Це класно, бо це зовсім інша мотивація. Вона призводить до зовсім іншої ефективності. Людину не примусили, вона сама прийшла.
– У Чернівцях трапляються випадки, коли працівники ТЦК чи поліцейські запрошують людей до автівок, відвозять до центрів комплектування. Відкриття центру рекрутингу може змінити ситуацію і ставлення до мобілізації?
– Мобілізація була, є і буде – поки триває війна. Цей процес необхідний для захисту держави. Рекрутинг – це про можливість і вибір. Ці питання не пов'язані між собою безпосередньо, хоча результат той самий – людина стає військовослужбовцем. Але це велика різниця: тут я сам, а тут мене.
– Чи плануєте створювати такі центри у районах Буковини, як це зробили, наприклад, у Дніпропетровській чи Полтавській областях?
– Обговорювали з головою військової адміністрації, що можливо така ініціатива має сенс. Подивимося та оцінимо це додатково. У межах області є певні регіони, які більш віддалені від центру, тому відкриття центру там може покращити доступність і якість послуг.
– Які побоювання у людей виникають найчастіше?
– Люди часто запитують: "Наскільки ви дійсно забезпечите, щоб я туди потрапив?", "Чи правда, що командир може дати завдання, які не пов'язані з моєю посадою". Як гарантувати, що він заходить на позицію кухаря і не стане через місяць кулеметником? Ніяк я не прогарантую, бо це ніхто не прогарантує. Навіть командир, який повністю переконаний, що йому потрібен кухар, бо в нього рота голодна і треба тричі в день годувати. Завтра може бути бойова ситуація чи прорив і цей кухар візьме кулемет і буде в окопі. Це війна. Які тут можуть бути гарантії?
Також людей цікавить фінансове забезпечення, соціальні гарантії. Це усе рекрутери пояснюють. Щотижня вони проходять тренінги.
Хто ще так безпосередньо з людьми поговорить? Люди бояться ТЦК, туди не йдуть. А до кого ще можна звернутися, щоб отримати інформацію? Тому ми ще й освітню функцію виконуємо.
– Якими є зарплати?
– Стартова зарплата солдата 20 тисяч гривень. Надбавки залежать від звання, посади, завдань, які виконує підрозділ. Доплата може бути від 30 до 100 тисяч гривень. Навесні впровадили доплату у розмірі 70 тисяч гривень за місяць перебування безпосередньо на лінії вогню. Крім цього, є соціальні гарантії, медичне забезпечення, одяг, їжа.
Водночас зараз впроваджують додаткові служби, які називають соціальними чи патронатними. Вони передбачають, щоби на рівні кожного підрозділу були спеціальні штатні посади, які би опікувалися родичами військовослужбовців.
– Як забезпечують навчання для тих, хто не має військового досвіду?
– Базову загальну військову підготовку проходять всі. Тобто через місяць ти вмієш стріляти, окопуватись, розумієш індивідуальну підготовку, розумієш якісь основи тактики, як надавати першу домедичну підготовку і так далі. Після цього є фахова підготовка, вона може тривати від тижня до місяця. Чим складніша техніка, тим більша підготовка. Щоб підготувати льотчика на F-16, то треба не один місяць. Після базової та фахової підготовки, може бути бойове злагодження у межах підрозділу, якщо це дозволяють обставини.
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: news.chernivtsi@suspilne.media
Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини