Новопризначений ректор Чернівецького національного університету імені Федьковича у перший рік роботи планує оновити управлінську команду, встановити KPI для деканів та залучати гранти для розвитку вишу.
Загалом Міністерство освіти уклало з ним контракт на 5 років. Як планує поєднувати депутатство та роботу ректора, як замінюватиме проректорів та чого вимагатиме від деканів, а також як виш взаємодіє з ТЦК – про це та більше Білоскурський розповів в інтерв'ю Суспільне Чернівці.
– Посада ректора була вашою кар'єрною ціллю?
– Мабуть, не було самоцілі зайняти ту чи іншу посаду й неправильно було б сказати, що в якийсь день я про це задумався.
В університеті я з 1995 року як студент, а з 2000 року — як працівник. Починав з посади лаборанта лабораторії комп'ютерних класів і поступово працював на найрізноманітніших посадах.
Живучи університетом щодня, ти бачиш ці можливості й кроки, які можна втілити. Спочатку це були кафедри, потім факультети, потім інший рівень того, що можна було б покращити в університеті. Мабуть, це такий природній шлях. Найголовніше – комунікація й довіра колективу. Я відчув підтримку й, мабуть, це було визначальним фактором, щоб подати свою кандидатуру на вибори ректора.
– Ви є депутатом найбільшої фракції "Єдина Альтернатива" в міськраді. Як гадаєте, це вам буде заважати чи навпаки допомагати як ректору?
– Будучи депутатом Чернівецької міської ради я завжди проводив паралелі і не переплітав роботу в університеті з депутатською діяльністю. Ніколи політики не було на економічному факультеті, де я був деканом. Так само політики не буде і в університеті. Це, якщо ми говоримо про політичну складову.
Сьогодні університет — це 15 тисяч студентів і співробітників, які живуть, сплачують податки та проводять свій вільний час у місті. Тому складно говорити про розвиток університету і розвиток нашого міста у розриві. У цьому сенсі я вважаю, що університет і місто мають дуже багато можливостей для взаємодії, а статус депутата розглядаю як той чинник, який дозволив би це забезпечити.
– Можливо маєте конкретні приклади такої взаємодії?
– Сьогодні багато ветеранів повертаються з війни, а після перемоги буде ще більше. Вони потребують певної підтримки щодо соціальної адаптації та відновлення. Чи є краща екосистема для цього, аніж університет?
Другий аспект – підприємництво та розвиток підприємницьких навичок, яких реально бракує в нашій країні. Зокрема, це проєкт бізнес-інкубатора, який дозволяє навчатися в університеті за цією програмою не лише студентам, а будь-кому, хто хоче відкрити свою справу.
Також проєкт DOBRE, який втілювали на базі університету, де голови місцевих рад могли пройти навчання й підвищити кваліфікацію.
– Скільки корпусів орендує ЧНУ та яка ситуація з корпусом №14, бо час від часу з'являються чутки, що університет може його втратити?
– Зараз ми орендуємо в обласної ради корпус №14, що на вулиці Кафедральній, 2. Платимо за його оренду 1,8 мільйона гривень в рік. Також орендуємо у міської ради приміщення для Природничого музею. Його орієнтовна площа – 440 квадратних метрів, а вартість оренди становить майже 183 тисячі гривень в рік.
Якщо порівнювати з бюджетом університету, то це ті гроші, які ми можемо платити. Вважаємо це виправданим, бо ці приміщення дозволяють нам розмістити музей та навчальний корпус.
Щодо корпусу №14, то я жодного разу не чув від облради пропозиції відмовитися від цього корпусу. Наразі там економічний факультет та факультет історії, політології та міжнародних відносин. Цей корпус максимально задіяний для освітнього процесу.
У нас були труднощі з укриттями і через це ми не могли повноцінно залучити цей корпус для навчання. Зараз є договори про оренду й спільне використання укриттів поруч, тому сьогодні про відмову від оренди цього корпусу не йдеться. Ми повноцінно будемо його задіювати.
– В серпні у частини деканів завершуються контракти й ви орієнтуєтеся на те, щоб нових обирав колектив. Як діятимете, якщо вибір колективу не буде вас влаштовувати?
– З ким колектив захоче працювати, з тими людьми знайдемо спільну мову. Але кожен керівник матиме систему KPI для розвитку факультету. Ці показники мають бути досягнуті. Якщо ні – це буде підставою для розірвання контракту.
– А якими будуть ваші вимоги до деканів?
– Це будуть цільові показники. Так само, які отримав і я за контрактом з Міністерством освіти. Це і цифрова трансформація, і міжнародна співпраця, забезпечення певного відсотка акредитації програм, забезпечення міждисциплінарних магістерських програм, збільшення публікацій у закордонних та рейтингових журналах. Такі цільові показники матимуть проректори, декани та завідувачі кафедр.
Очевидно, що вимог додаткових і всіх особливих бути не може за місяць роботи. Наступний ґрунтовний звіт буде на 31 грудня 2025 року.
– Чи розшириться склад проректорів?
– Буде певний перерозподіл функцій між проректорами. Є два напрямки, які потребують великої уваги: цифровізація та міжнародна діяльність. Ймовірно, в університеті з'явиться посада проректора саме з цифрової трансформації. Йдеться про автоматизацію й цифрову підтримку всього освітнього процесу. Зокрема, єдину систему, яка дозволяла б вести студента від приймальної комісії до випуску. Це і накази про переведення, академічні довідки, додатки до диплому, звіти з нарахування стипендій.
Для викладачів це звітність по науковій діяльності та облік наукових праць.
– То ви вже маєте кандидата на посаду проректора з цього напрямку?
– Давайте ми залишимо якусь інтригу, про що ми поговоримо з вами під час наступних зустрічей.
– Чому ви не продовжили контракт з Василем Балухом, який був першим проректором, й чи продовжуватимете з Тамарою Марусик?
– Два критерії, які стосуються призначення проректорів: перше – бажання працювати в спільній команді та спільне бачення, як має функціонувати університет. Втілення програми, з якою я йшов на вибори, і контракту, який отримав від МОН.
Друге – досвід і фаховість людей у сферах, за які вони відповідатимуть. Тому я підбираю команду, з якою зможу впевнено, комфортно та фахово працювати. З Тетяною Федірчик ми маємо кращу синхронізацію й однаково дивимося на речі, тому нам добре працювати в команді.
"Очевидно, що є підбір саме тієї людини, яка за багатьма особистими, фаховими характеристиками та поглядами більше підходить керівнику".
Ми також переглядаємо кандидатури інших проректорів. З багатьох етичних міркувань, я б не хотів наперед озвучувати, хто може залишитися, а хто зміниться.
– Яке фінансування має Чернівецький університет?
– Торік університет отримав 278 мільйонів гривень від МОН. Цих грошей вистачило на зарплату працівників, оплату комунальних послуг та виплату стипендій.
Частку за студентів, які вчаться на контракті, виплачують зі спеціального фонду, який переважно формується з плати за навчання та послуг, які надає університет. Кількість грошей, які заробляє університет, є більшою, ніж надходить до бюджету закладу, – це орієнтовно 330 мільйонів гривень.
– На що грошей не вистачає?
– Сьогодні цих грошей вистачає, щоб ми оплачували працю викладачів на тому рівні, на якому можемо це робити. Якби ми мали можливість дати трохи більше надбавок для працівників університету, це робило б їх більш конкурентними, й ми могли б боротися за кращих викладачів.
Також бюджет, який в нас є, дозволяє утримувати університет та його інфраструктуру. Якщо говорити про розвиток: можливість збудувати власний стадіон та корпуси, матеріальне покращення, то, якби ми мали подвоєння бюджету, то розуміли б, як правильно не "освоїти" ці гроші, а "вкласти" їх в розвиток.
Також є проблеми зі зберіганням грошей університету на казначейському рахунку. Є три черги проплат на виконані роботи, закуплені товари чи послуги. Коли вони потрапляють у третю чергу, то постачальник чи підрядник не може отримати гроші за роботу, а університет має кредиторську заборгованість.
"Це означає, що поточні ремонти чи аварійні ситуації ми можемо виконати, а все, що стосується бюджету розвитку, то ми обмежені в можливостях це втілити. Це доволі ускладнює господарювання".
– А як залучити додаткові гроші саме на розвиток університету?
– Основний варіант – боротьба за внутрішні та міжнародні гранти. Це також є одним з показників у контракті ректора – щонайменше на мільйон гривень збільшувати залучення грантових грошей.
У нас збільшилася кількість грантів від Національного фонду досліджень та співпраця з бізнесом. Наприклад, завдяки добрій комунікації з асоціацією "ІТ Ukraine" ми отримали 300 комп'ютерів як благодійну допомогу. Це не були нові комп'ютери, але вони потужніші, ніж ті, які ми зараз використовуємо. І таких прикладів є багато, це стосується не лише IT.
Так торік ми залучили грантів на орієнтовно 5-6 мільйонів гривень, а цьогоріч вже на 12 мільйонів.
– Зараз спосперігається ажіотаж зі вступом на аспірантуру. Це – ще одна можливість на відстрочку від мобілізації. Що ви про це думаєте?
– Цьогоріч у нас рекордна кількість абітурієнтів на аспірантуру. З початком повномасштабного вторгнення у нас збільшилася кількість аспірантів, але ми навіть на половину не вичерпали ліцензійний обсяг. Тому не можемо сказати, що у нас був надконкурс.
Зараз є орієнтовно 1750 охочих, які зареєструвалися на складання єдиного вступного іспиту з іноземної мови і тесту на загальні компетенції. Але з цими результатами вони можуть піти у будь-який виш. Можемо говорити, що було десь 6 охочих на одне місце в аспірантурі.
"З такою кількістю охочих навчатися ми зробили вступ у тестовій формі, у попередні роки внутрішній фаховий іспит був усним. Так ми повністю забираємо суб'єктивний фактор й можливості спекуляцій для того, щоб кращі з кращих, які найбільше відповідають критеріям, йшли в аспірантуру".
Далі кожен аспірант має індивідуальний план і кількість публікацій, які має підготувати, щоб отримати атестацію. Інакше буде відрахований. Щороку є десятки аспірантів, яких відраховують в різний спосіб: когось за невиконання плану, а хтось йде за власним бажанням, бо не встигає завершити дослідження.
Торік на аспірантуру вступили орієнтовно 150 аспірантів, а загалом у нас навчаються до 300.
– Як університет співпрацює з ТЦК?
– Співпрацю з ТЦК визначає законодавство. Тут немає позиції, хочемо ми це виконувати чи не хочемо. Інформацію про кожного студента, який є військовозобов'язаним чи призовником, надають у визначені терміни в ТЦК та СП.
Зокрема, коли абітурієнт вступає в університет, то одним з обов'язкових документів є чинний військово-обліковий документ. Без цього документа ми не можемо зарахувати на навчання.
Також у взаємодії з ТЦК надсилаються повістки на працівників та студентів. Вони приходять відповідним комісіям. Ті, хто мають право на відстрочку, приходять з цими документами.
Якщо студент відраховується чи працівник звільняється з університету, про це повідомляють ТЦК.
– У передвиборчих програмах кандидатів було про академічну доброчесність. Водночас на економічному факультеті працює Ростислав Білик, якого раніше підозрювали у підкупі студентів на виборах. Є рішення суду, й через суд він поновився на посаді, але як ви ставитися до таких випадків, зважаючи, що студентів тоді засудили до умовних термінів?
Якщо ми говоримо про загальну ситуацію, то я категорично погано ставлюся до порушень академічної доброчесності. Важливо виявляти їх і упереджувати на всіх етапах.
Щодо конкретного кейсу з Біликом, то свого часу він був звільнений з роботи за прогули. Так, він був поновлений рішенням суду. Саме суд в Україні є вищим органом, який каже, що людина є винною чи невинною. Ми можемо мати свої оцінювальні рішення, але ці рішення не можуть перешкоджати чи бути вищими, ніж винесені судом України.
Тому, коли є конкретний кейс і конкретне судове рішення, посадовці університету їх виконують.
– Як університет готується до опалювального сезону?
– Сьогодні всі гуртожитки обладнані теплопунктами. Завдяки цьому у нас немає різного температурного режиму для верхніх та нижніх поверхів. Друге, ми можемо контролювати температуру.
Щодо навчальних корпусів, то системи опалення й газові котли є достатньо сучасними. Більшою проблемою є зношеність мереж, бо в багатьох корпусах і гуртожитках їх треба замінювати. Це дуже великий ресурс і я навіть не готовий про це говорити.
– А які роботи зможете провести цьогоріч у корпусах та гуртожитках?
– У пріоритеті – забезпечення альтернативними джерелами живлення. Ми потребуємо генераторів, щоб запустити котельні під час відключень електроенергії. Потребуємо екофлоу, щоб стабілізувати роботу точково. Для цього ми подаємося на конкурси Міністерства освіти й працюємо з міжнародними партнерами.
– Торік у гуртожитках бракувало місць й першочергово поселяли перші курси. Якою буде ситуація цього року?
– Проблема з розміщенням студентів була впродовж багатьох років. Спочатку ми заселяємо пільгові категорії, потім перші курси, а останніми – студентів без пільг, студентів магістратури або тих, хто порушували договір на проживання.
"На початку вересня завжди є ажіотах на гуртожиток, але поступово нам вдається розселити студентів. Інколи нам допомають інші заклади освіти й надають нам свої гуртожитки".
Зараз ситуація ускладнюється тим, що в гуртожитках проживають 283 вимушені переселенці. Через це не всім нашим студентам вистачає місць, але ми розуміємо, що ці люди залишилися без житла. Тут ми сподіваємося на підпримку обласної адміністрації, й, що в області та місті буде з'являтися більше можливостей для розміщення вимушених переселенців.
Нараз ми розраховуємо на поселення орієнтовно 2200-2400 студентів.
– Одним із пунтків вашої передвиборчої програми була інклюзивність університету. Як цього можна досягти, зважаючи що багато корпусів — це історичні будівлі?
– Ми намагаємось забезпечити інклюзивність там, де це можливо. Наприклад, наш корпус №8 є повністю інклюзивним: там є ліфти та доступність для людей, які пресуваються на кріслах колісних.
З корпусами в історичних будівлях це складніше, але ми вивчаємо можливість втілення таких програм, зокрема, звертаємося до міжнародних фондів та грантових програм. Також ми розуміємо, що є видатки третьої черги, і нам буде складно це реалізувати за наші гроші.
Першочергово ми плануємо забепезпечити доступність корпусу на вулиці Небесної сотні, де факультет фізичної культури. Там є спеціальність "ерготерапія та фізична реабілітація", яка потребує втілення проєкту з інклюзії. Але поступово будемо втілювати це й в інших корпусах, де це можливо.
Зараз в університеті навчаються орієнтовно 170 студентів з інвалідністю.
– Викладачі адаптують освітні програми згідно з їхніми потребами?
– Є частина студентів з інвалідністю, які не потребують додаткової адаптації. Хоча ці студенти можуть потребувати, наприклад, додаткового лікування або більше часу проводити за межами університету.
Ми довгий час працювали в умовах карантину, потім повномасштабне вторгнення, тобто система дистанційного навчання в університеті поставлена достатньо добре. І для того студента, який з певних причин не може відвідувати навчання наживо, уже є створені умови.
Також у нас є ситуації, коли ми маємо студента з порушеннями слуху. Він має людину, яка його супроводжує і допомагає комунікувати. Тобто, ми реагуємо на такі запити й намагаємося максимально створювати умови.
– Насамкінець, які завдання ви плануєте втілити в перший рік своєї роботи?
– Це оновлення управлінської команди, автоматизація освітнього процесу, нарощення й збільшення програм міжнародної мобільності й комунікації. Збільшення кількості проєктних програм.
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: news.chernivtsi@suspilne.media
Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини