Голлівудська зірка в Чернівцях та ексклюзивні покази майже 70 фільмів: інтервʼю з програмним директором Миколайчук OPEN

Ексклюзивно

Цьогоріч на кінофестивалі Миколайчук OPEN у Чернівцях показують майже 70 різножанрових фільмів. Це українські та міжнародні стрічки, які ще не вийшли у кінопрокат, тому до 23 червня глядачі можуть прийти на ексклюзивні покази. Відкривав фестиваль фільм-вестерн голлівудського актора Вігго Мортенсена "Мертві не завдають болю”. Актор сам представив стрічку, яка зібрала повну залу глядачів.

Як вдалося залучити до події зірку Голлівуду, чому не проводили б фестиваль у Києві та як відбирали фільми з понад тисячі пропозицій – розповів Суспільне Чернівці програмний директор фестивалю Алекс Малишенко. Далі — його пряма мова.

Голлівудський актор на відкритті фестивалю

Вігго Мортенсен – це, здається, перша голлівудська зірка, яка приїхала на український фестиваль під час повномасштабного вторгнення. Ми доклали до цього багато зусиль, але ініціатива все одно йшла від пана Мортенсена і його команди.

Нам сподобався його фільм "Мертві не завдають болю", який ми відібрали й вирішили, що він має бути на відкритті. У їхньої команди саме був тур Європою і, коли Мортенсену сказали про показ в Україні, він вирішив вписати ці дати у свій тур.

"Ми не зазнаємося через це й продовжуємо працювати. Розуміємо, що наступного року від нас очікуватимуть значно більшого. Але ми намагаємося щороку, якщо не дивувати, то хоча б рухатися вперед: торік на фестивалі було орієнтовно 14 фільмів – переважно українських, а зараз 68 стрічок з усього світу.

Торік також були зірки світового масштабу. Багато хто з міжнародних гостей не доїхав, але вони виходять з нами на зв'язок й спілкуються з глядачами про те, що зняли та що хотіли сказати.

"Ми – найкращий фестиваль заходу України"

Коли ми робили перший фестиваль, то розуміли, що хочемо робити це в Чернівцях. Зокрема, зал центру імені Миколайчука – один з найкращих залів для фестивалів в Україні й кращий за багато залів Києва.

"Ми завжди маємо цей "вау-ефект", коли українські кінематографісти приїжджають до Чернівців і заходять в цей зал – зникають усі питання, чому вони нам дали фільм. Одна з проблем кінематографістів – як показувати свої фільми? Вони вкладають в них багато роботи, і, якщо зал поганий, то ви побачите лише 50% цієї роботи".

Також мені не подобається, що всі фестивалі концентруються в Києві, бо це дисбалансує систему. Виходить, що все культурне життя зосереджене в Києві, а так не може бути.

І дуже класно, коли є елемент туризму: якщо людина з Києва, Львова, Ужгорода чи Харкова приїде на Миколайчук OPEN в Чернівці, то це ніби свято. Людина обриває всі робочі зв'язки й сприймає це інакше. Це також корисно для міста як якісь грошові елементи та розвиток.

Ми точно вже найкращий фестиваль заходу України й насправді ми дуже помітний й потужний фестиваль загалом в Україні. Ми не локальний фестиваль абсолютно.

"Поступово формуємо ком'юніті"

У нас більше фільмів, й за усіма складніше стежити. Цьогоріч також приїхало менше людей з різних причин. Ми працюємо над інформуванням. Робимо фестиваль для глядачів, яким це потрібно та цікаво.

Зрозуміло, що повні зали людей – це класно. Впевнений, коли ми будемо більше на слуху та популярнішими, то це вже буде традиція. Ми хочемо бути таким фестивалем, щоб люди брали заради нас відпустки й приїжджали в Чернівці або брали відпустки в Чернівцях і приїжджали в центр Миколайчука.

"Так, це довгострокова перспектива. Мені не подобається говорити, що ми так виховуємо глядача. Швидше ми показуємо їм різне кіно, і вони можуть побачити щось, чого раніше не бачили та відкрити для себе нові напрямки. Так поступово формується ком'юніті".

У нас велика програма, бо торік було багато фільмів з малими перервами. Люди на це скаржилися. Цьогоріч ми зробили більшими паузи, але залишили по чотири покази на день. Багато з цих фільмів більше ніде подивитися, бо вони не мають українських дистриб'юторів. Навіть не впевнений, що вони з'являться онлайн. Це прекрасно — познайомитися з чимось таким незвичайним.

"Не можемо робити фестиваль тільки вечірніх фільмів"

Розклад фільмів – складна історія. Ми розраховуємо, що люди купили абонемент, тому будуть більше ходити. Й розраховували, що люди будуть намагатися ходити на покази, коли зможуть. Ми не можемо робити фестиваль тільки вечірніх фільмів, інакше ми б обмежилися.

Крім того, намагаємося робити чесні умови, тобто конкурсні покази проводити у вечірні години або у вихідні. Щоб не говорили, що фільм показували зранку, тому ніхто не прийшов, і я не переміг. Ми маємо відходити від цих претензій й страхувати себе.

Торік "20 днів у Маріуполі" ми показували в понеділок об 11:00. Тоді було нормально так людей – це нікого не зупиняло.

"Обирали стрічки з понад тисячі"

У нас поки маленька відбіркова рада – я і наш генпродюсер Олекса Гладушевський. Буду відвертим, я подивився не всі тисячу фільмів, які подавали на фестиваль. Не дивився ті, які не відповідали технічним вимогам, наприклад, буди зняті до 2023 року.

У нас є внутрішні критерії відбору. В Україні є умовний термін, ніби глядацьке кіно – це щось дешеве, не дуже розумне, а отже це для тупеньких. Ми так не думаємо, а віримо в якісне глядацьке кіно.

Будинок ”Слово”. Нескінчений роман", яким ми вперше відкривали фестиваль, – це круте глядацьке кіно. Може, не таке касове, як якісь супергерої чи монстри, але це точно глядацький фільм для широкої аудиторії. За два роки ми бачимо, що в нього хороший результат. Це якісне кіно, яке сподобалося глядачам, і це підтверджують збори. Ось такі фільми ми шукаємо.

"Ми хочемо, щоб у фільмі був цікавий сюжет або зрозуміла чи незвичайна історія. Або, можливо, якась дивна форма сюжету, з якої ми розуміємо, що там буде складніша історія – можливо саме це захопить глядачів, й вони далі досліджуватимуть подібне кіно".

Про цінність фестивалів в умовах війни

Помпезність в ці часи недоречна, але розмови про культуру, цінності та те, за що ми боремося, — важливі. Також важливо будувати містки з міжнародною спільнотою, а мистецтво у цьому допомагає, бо є багато невідомих у нас режисерів, які можуть розповідати про Україну.

Вігго Мортенсен й до фестивалю підтримував Україну: волонтерив, возив біженців до Іспанії та часто одягав футболку з гербом. Для нього це важливо, й ми розуміємо, що цей приїзд не залишиться непоміченим не лише в Україні. Про цю поїздку він розповість ще десь. Тому такі події якраз про те, щоб залучати міжнародну підтримку та нагадувати про нас.

Але ще є фільм "Мирні люди", який просто шокує міжнародну аудиторію. Вони вважали, що росіяни – любителі Пушкіна і Достоєвського, якась незрозуміла російська душа, високоосвічені люди та красива культура. У фільмі вони побачать за цими перехопленнями те, якими насправді є Росія та її жителі. Вони будуть шоковані й не зможуть сказати, що це "путінська війна".

"Очевидно, що це всі задіяні, і цей фільм про це. І це – частина культури, тому наш показ також важливий. Ми маємо розуміти, чим ми впливаємо на світ і нагадувати собі, ким є наші вороги й за що ми стоїмо. Такі події – це про це".

Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: news.chernivtsi@suspilne.media

Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини