Буковинець Олег Хілько майже 30 років виготовляє деревʼяні ложки. За цей час зробив понад тисячу, кожна — з різним дизайном. Ложки виготовляє вручну інструментами, які на його замовлення зробили місцеві ковалі. Свої вироби не продає, а зберігає вдома — в коробках та шафі. Колись хоче передати їх в музей ложки, якщо такий відкриють. Про своє захоплення та як робить ложки Хілько розповів Суспільному.
Син подарував першу ложку
Олегу Хільку — 79 років, майже 30 з них він робить ложки з дерева, а також вилки, ножі, маски та макети будинків. Почав цим займатися після того, як син показав ложку, яку зробив вручну.
"Приїхали ми до нього, а він дає мені ложку і різець, яким її зробив. Я цю ложку досі зберігаю. Вона стала історичною для нашої сім’ї. Я йому подякував, і ми з дружиною поїхали додому. Дома, думаю, може, і собі спробувати зробити ложку. Спочатку шукав інструмент, а коли знайшов, то зробив декілька ложок. Думаю: "О, робота пішла". Потім почав і маски робити, і будиночки."
До пенсії Хілько працював архітектором, тоді робив ложки після роботи та у вихідні. А коли справ було багато, робив перерву. Зараз чоловік на пенсії. Улюбленим заняттям займається майже кожного дня.
"У мене немає своєї майстерні. Можу працювати і в підвалі, і на балконі, а іноді й під горіхом. Одну ложку можу зробити й за дві години, якщо просту й з мʼякого матеріалу. А можу й весь день працювати".
Інструменти для роботи чоловік замовляв у місцевих ковалів. Каже, що раніше було багато кузень, тому проблем з їх виготовленням не було. Заводськими інструментами майже не працює.
Процес виготовлення ложки починається з макета, який майстер малює на папері, опісля переносить його на дерево та починає вирізувати. Готовий виріб змащує воском з оливковою олією або морилкою. Своїми ложками в побуті здебільшого не користується. Використовує тільки маленькі для солі, спецій та гірчиці.
"Проблем з матеріалом для роботи немає. Деколи мені люди приносять поліно, бо знають, що я цим займаюся. Також в батьків є сад."
Хілько каже, що найбільше любить працювати з деревом, яке має текстуру, як, наприклад, дуб, абрикос, слива, черешня, горіх.
"Спочатку робив прості ложки. Потім почав робити тематичні — з тваринами, з літерами, подарункові, а також чайні та столові. Загалом 15 різновидів ложок зробив. Найменша має 14 міліметрів, а найбільша ложка майже метр довжиною."
Попри великий досвід в цій справі, чоловік називає себе аматором. Та не бажає заробляти на цьому.
“Мені шкода їх продавати. Я би хотів краще комусь подарувати все разом, щоб воно збереглося і була пам’ять. А віддати чи продати за копійки я не хочу. Вони мені, як діти”.
Автори: Ярослав Івженко, Євгенія Казанцева, Олександра Сакальська.
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: news.chernivtsi@suspilne.media
Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини