Василь Аксенин і Олександр Щербанюк — двоє активістів з Чернівців, які загинули через поранення на Майдані 20 лютого 2014 року. Їх та інших активістів, які загинули у ці дні, назвали Героями Небесної Сотні. Протести на Майдані розпочалися у листопаді 2013 року. Тоді українці вийшли на головну площу країни, аби відстояти право на європейське майбутнє.
Це була реакція на рішення тоді президента Януковича та Кабміну зупинити процес підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом. Революція Гідності тривала до лютого 2014 року, поки Верховна Рада не відсторонила Януковича від виконання обов'язків президента. У День Героїв Небесної Сотні, який щорічно відзначають 20 лютого, розповідаємо про Аксенина та Щербанюка.
"Не змогли б втримати його від поїздки"
Василь Аксенин — один із героїв Небесної Сотні, який разом з протестувальниками 20 лютого без зброї пішов штурмом на силовиків на вулиці Інститутській. Вперше поїхав на Майдан 25 січня, а за тиждень повернувся додому, втім ненадовго.
"Коли 18 лютого він побачив ті трагічні події, то сказав: "Я не можу дивитися, як б'ють таких, як мої сини. Я мушу їх захистити", – пригадує син Богдан.
Василь Аксенин поїхав до Києва рейсовим автобусом й вже вранці стояв на барикадах поруч з іншими активістами.
"Не було багато розмов. Він нікому не дзвонив й не переконував їхати з ним. Це було його рішення, бо він відчував, що має бути там. Він настільки переживав, що тих дітей побили. Казав: "Дивися, там жінки тягають каміння, мерзнуть, я вже не можу сидіти біля цього телевізора", – розповідає у розмові з Суспільним дружина Тетяна.
Василь часто телефонував дружині, щоб повідомити, що з ним все добре. Тетяна каже, просила його перебувати у місці, де безпечніше.
"Він мені одне слово сказав: "Я біля сцени стояти не буду. Я знаю, де я маю бути й що робити. Це вже були такі страшні події. Там усе горіло. Було страшно дуже, я хвилювалася. Дзвонив й казав мені, що попри морози, там не холодно. Казав: "Я не мерзну, бочки гріють. Тут така обстановка й настрій між людьми, що немає коли мерзнути", – пригадує жінка.
Напередодні руху активістів на силовиків Тетяна говорила з Василем телефоном. Він розповів їй, що до Києва приїхали багато людей з Тернополя, Львова та Івано-Франківська.
"Казав, що приїхали хлопці – "такі запальні вибігали з автобусів, і туди – в сторону беркутівців". Я говорила, що може це дуже добре, що приїхало стільки людей й що влада побачить цю підтримку, а ті беркутівці відступлять. Але він не думав, що це до добра".
Згодом Тетяні повідомили, що Василя важко поранили: під час зіткнення протестувальників з "Беркутом" на вулиці Інститутській снайпер поцілив у щілину під бронежилетом – куля потрапила у живіт й пошкодила тазостегнову кістку.
"Почали говорити про перших поранених і вбитих. Я йому дзвоню, а він не відповідає. Просто не брав слухавку. Я думала, що він передзвонить. Навіть не припускала, що щось погане може статися", – розповідає Тетяна.
Спочатку Василя лікували у київській лікарні, втім згодом перевезли на лікування до Польщі, де він пробув три тижні.
"Він телефонував мені з Польщі й розповідав, що йому вже легше. Казав: "Добре, що мене поранило, а не вбило! З цього я вийду!". Він не думав, що помре", – пригадує мати загиблого Ольга Павлюк.
Через виснаження травмою та перенесення складних операцій 12 березня 2014 року у чоловіка зупинилось серце – йому було 52 роки. Дружина каже, навіть якби знала, що чоловік загине, не змогла б втримати його від поїздки на Майдан.
"Я собі не могла уявити, що він йде з життя й залишає все, що любив, будував та саджав. Такий вік, коли вже чогось у житті досяг, мав чим полюбуватися. Міг гордитися синами. І в цей момент йти з життя – це дуже жорстоко".
Після того, як Василя Аксенина поранили на Майдані, його син Юрій також долучився до Революції Гідності. Потім воював в Авдіївці й став волонтером громадської організації "Труханівська Січ", яка займається патріотичним вишколом молоді. Під час повномасштабної війни пішов в тероборону.
Їздив на Майдан з біблією у сумці
Олександр Щербанюк тричі був на Майдані під час Революції Гідності. З останньої поїздки не повернувся – 20 лютого на вулиці Інститутській у нього влучила куля снайпера.
Тоді Олександру було 46 років. Його друг дитинства Геннадій Нейлайндт каже, чоловік завжди був сміливим та вольовим, тому й долучився до Революції Гідності.
"Його можна охарактеризувати як "запальний чоловік". Може, звучить як жаргонізм, але він був відчайдухом, тому й опинився на Майдані. Більшість людей, які там були, відчували це по-своєму і мали свою мету, щоб перебувати на Майдані, але все одно там були люди сильні духом – Саша був одним з них", – каже Нейлайндт.
Геннадій розповідає, коли Олександр був на Майдані, до нього було важко додзвонитись.
"Я добре знаю його дружину, скільки питав її, каже, додзвонитись Саші не могла. Він вже потім їй перетелефонував, коли міг, коли була можливість", — каже друг Олександра.
Сам Нейлайндт бачився зі Щербанюком у Чернівцях після його другої поїздки у Київ. Каже, Олександр їздив на Майдан із Біблією в сумці.
"У нас були спільні інтереси та розуміння, чому в нашій країні тоді відбувалися такі події. І от він їхав на Майдан, у сумці мав Біблію. До цього їздив їх роздавати, розповідав людям, що треба жити по Біблії. Він справді їхав туди воювати, але у нашому з ним розумінні з іншим – з гріхом".
На прощання з Олександром Щербанюком прийшли понад тисячу людей. Вони приносили квіти й вигукували гасло "Герої не вмирають". Під час повномасштабного вторгнення син Щербанюка Даниїл прийшов у військкомат та записався до тероборони.
Олександра Щербанюка та Василя Аксенина посмертно нагородили званням Героя України та медаллю греко-католицької церкви "За жертовність і любов до України". Також вони є почесними громадянами Чернівців, а на їх честь назвали дві вулиці міста.
Що відомо про Небесну сотню
- Наприкінці 2013 та на початку 2014 років Україну охопили масові протести, які отримали назву "Революція Гідності". Вони призвели до зміни влади та втечі за кордон тодішнього президента Віктора Януковича і його соратників. Кульмінацією подій стало масове протистояння на Майдані у Києві 18-20 лютого 2014 року, внаслідок якого було вбито 107 протестувальників та 13 міліціонерів.
- Небесна Сотня — прийнята в Україні збірна назва загиблих протестувальників, які мали безпосередній стосунок до ідеї та акції Євромайдану (Революції гідності) у грудні 2013 — лютому 2014 року. Пам'ятний День Героїв Небесної Сотні відзначають 20 лютого.
- Революція Гідності – масовий громадянський протест, який тривав 94 дні – з 21 листопада 2013 року до 22 лютого 2014 року. Його було спричинено різкою зміною зовнішньополітичного курсу та вектора розвитку держави, а згодом антиконституційними діями влади. Центром подій стали столичний майдан Незалежності та навколишні вулиці: Хрещатик, Михайла Грушевського, Інститутська. Мирні акції почалися під євроінтеграційними гаслами, але згодом перетворилися на тривалу кампанію громадянської непокори владному режиму президента Віктора Януковича – проти корупції та порушень прав людини. Дії влади, спрямовані на придушення протестів силовим шляхом, призвели до ескалації конфлікту та людських жертв. Загиблих під час протистоянь у грудні 2013-го – лютому 2014 року активістів назвали Небесною Сотнею, йдеться на сайті Українського інституту національної памʼяті.
Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини