До Міжнародного дня жінок та дівчат в науці Суспільне поспілкувалося з трьома чернівецькими науковицями про те, чому обрали науку, як поєднують її з особистим життям та що думають про гендерні стереотипи.
"Не можу підібрати фемінітив для жінки, яка вивчає богослов'я"
Докторка філософських наук Ірина Горохолінська майже 15 років працює доценткою на кафедрі філософії та культурології. Каже, що була першою православною жінкою в Україні, яка захистила наукову роботу з богослов'я.
"Я себе не ідентифікую як богословиня, що спеціалізується на православному напрямку релігії. Але я православна і докторка наук з богослов'я. Для православного світу це нетипово", – каже Ірина.
За словами Ірини, жінці не просто конкурувати з чоловіками, бо богослов'я насамперед асоціюється з ними. Каже, що іноді складно підібрати фемінітив для жінки, яка вивчає богослов'я. Хоча не спостерігає у колективі упереджень щодо своєї роботи, втім не може відчувати себе цілковито в рівних умовах з чоловіками, які з нею працюють.
"Я народила сина після завершення першого курсу. Моя освіта та наукове становлення завжди було змаганням – чого переможе більше. Під час занять чи конференцій завжди думаєш, чи не крадеш час у своєї родини", – розповідає науковиця.
Під час вступу до університету Ірина обирала між журналістикою та релігієзнавством, втім з дитинства цікавилася філософією.
"У моїй родині один брат – військовий зі світським поглядом на життя, а інший – священник. Я якраз була на етапі самостановлення й хотіла розібратися у цих питаннях – цікавили сенси буття, культурні ідентичності та традиції", – розповідає Ірина.
Поглиблювати свої знання Ірина вирішила на філософсько-теологічному факультеті Чернівецького національного університету. Спочатку хотіла вступити на теологію, втім їй відмовили. Тоді на цій спеціальності могли навчатися тільки майбутні священнослужителі. Зараз це змінилося.
Ірина каже, її мета – не церковна робота, а передусім наукова. Зараз керує проєктом, в якому разом з громадськими та релігійними організаціями досліджують соціальну функцію релігії під час масштабних небезпек.
"У перший рік ковіду ми працювали з упередженнями людей щодо вакцинації, водночас – комунікували, щоб люди не відчували тиску через обмеження, які тоді впроваджували. Під час війни досліджуємо шкідливу та миротворчу роль конфесій".
"Якщо ступив на цю дорогу, то назавжди"
Професорка Ольга Мартинюк працює в Чернівецькому університеті 25 років. За цей час пройшла шлях від викладача-стажиста до декана факультету. Каже, що математика подобалася завжди.
"У школі мене не треба було примушувати робити домашнє завдання. Вечорами для власного задоволення часто розв’язувала задачі зі збірників. Тому, коли прийшов час вступу до університету, окрім математики, нічого не розглядала", – каже Ольга.
Деканом факультету Ольгу обрали через таємне голосування три роки тому. Каже, якби було упереджене ставлення до неї, як жінки, то переміг би інший кандидат.
"Колектив оцінює професійні та наукові здобутки, тому реалізувати себе може кожен та кожна. Серед моїх заступників є як чоловіки, так і жінки", – розповідає професорка.
Зараз серед аспірантів факультету – 57% хлопців та 43% дівчат. Водночас за останні десять років кандидатські дисертації захистили більше дівчат, аніж хлопців. Також, за словами професорки, у Чернівецькому університеті першою докторкою філософії за спеціальністю "Прикладна математика" стала дівчина – Ганна Вережак, а випускниця цієї ж спеціальності Олена Карлова у 2016 році отримала премію "Найкращий молодий математик України".
"Якщо вже ступив на цю дорогу, то це назавжди. Вважаю, що стереотипи треба ламати. Щоб нарешті зникло зовсім упередження, що наука – це "чоловіча царина".
"Наука дала змогу зростати професійно"
Професорка Ольга Денисенко понад 20 років завідує кафедрою дерматовенерології Буковинського медуніверситету. Після закінчення навчання шість років працювала практичним лікарем, водночас – щоб отримати більше практичного досвіду, відвідувала консультації професорів медінституту, які оглядали пацієнтів. Вони запросили Ольгу в аспірантуру.
"Рішення займатися науковою роботою та викладати в університеті було не простим, бо в той час мала двох маленьких дітей. Однак це дозволяло вдосконалювати знання та професійно зростати", – каже Ольга.
Зараз Ольга – докторка медичних наук. Має майже сорок років лікарської практики та понад тридцять – педагогічного стажу. Досліджувала алергічні захворювання шкіри, обмінні процеси в організмі та функції щитоподібної залози. Це дозволило розробити нові методи лікування хворих.
"Найбільше задоволення від роботи – це передача знання та практичного досвіду студентам. Більшість з них – дівчата та молоді жінки, які надалі планують працювати лікарями-дерматовенерологами та косметологами", – розповідає професорка.
Від початку війни Ольга волонтерить – консультує хворих з усієї України на гарячій лінії МОЗу. Також проводить онлайн-консультації переселенцям, людям з-за кордону, а військові, які перебувають у зонах бойових дій, надсилають їй у соцмережі фото різних ушкоджень шкіри. Жінка каже, допомогти по фото важко, бо світлини можуть бути неякісні або не показувати усіх змін на шкірі, тому особливо радіє, коли лікування допомагає пацієнту одужати.
За словами Ольги, поєднувати наукову діяльність та медичну практику з сімейним побутом вдається завдяки підтримці чоловіка. Він викладає у медколеджі та взяв на себе більшість сімейних та побутових обов’язків.
Що відомо
- 11 лютого відзначають Міжнародний день жінок та дівчат у науці. Цю дату у 2015 році встановила ООН після ухвалення резолюції "Наука, техніка та інновації в цілях розвитку". Вона передбачає рівний доступ жінок та дівчат до досягнень, розвитку науки, техніки та інновацій для гендерної рівності.
Читайте також
"Щоб сорочка була, як броня". Майстриня з Чернівців створює вишиванку для військового
Читайте нас у Telegram: головні новини Буковини