Буковинську та бессарабську тайстру визнали нематеріальною культурною спадщиною України. Це зробили завдяки громадській організації "Вишиваний дивотвір" та Буковинському центру культури й мистецтв. Вони збирали відомості про унікальність буковинської тайстри та подали документи на внесення. Суспільне розповідає, як у Чернівцях зберігають традицію виготовлення давніх сумок та які їхні орнаменти традиційні для Буковини.
Тайстра – це традиційна ткана торбина, яку носять через плече. У ній переносили харчі, вантажі та речі, тому вона швидко зносилася, каже голова громадської організації "Вишиваний дивотвір" Одарка Кучерява. Також для фарбування ниток раніше використовували натуральні барвники, які не завжди добре закріплювалися. Тому, якщо тайстра потрапляла під дощ, то швидко втрачала свій вигляд. Також її не можна було часто прати.
За словами Одарки, на Буковині залишилося небагато майстринь, які тчуть тайстри для повсякденного користування. Тому вирішили організувати триденний бліцпроєкт, щоб навчити майстринь працювати за верстатами.
"У багатьох майстринь є верстати на горищах. Тому ми зібрали до десяти жінок й три дні працювали на верстатах. Дівчатам сподобалося", – розповіла Одарка.
У межах бліцкурсу виготовили автентичні буковинські тайстри й показали їх на виставці. Одарка каже, вразили всіх. Тоді зрозуміли, що потрібно робити школу.
"Верстат можна порівняти зі скрипкою. Кожна деталь грає роль – як його заправити, який човник, багато складних деталей. За три дні ми не могли освоїти ремесло. Лише ознайомилися", – каже Одарка.
У 2019 році команда організації подала проєкт до Українського культурного фонду й виграла грант на організацію школи. Так за сім місяців навчили ткати тайстри дев'ятьох жінок. Працювали на верстатах зі звичайною та вовняною ниткою.
"Я б сказала, що у нас не просто учениці, а дев'ять кваліфікованих ткаль, які вміють майже "на ти" розмовляти з верстатом. Вивчили усі премудрості ткацтва", – каже Одарка.
Через ковід роботу школи призупинили, втім, за словами жінки, цьогоріч вирішили відновити навчання. Наразі думають, як подавати це ремесло усім охочим. Для цього закупили й встановили верстати, раніше їх орендували.
"Ми не говоримо про навчання як у ті сім місяців, але дамо можливість відчути в руках вовняну нитку та свої вміння. Також це як релакс".
Наталка Боднар – членкиня організації "Вишиваний дивотвір". Тому однією з перших зареєструвалася на курси буковинської тайстри. Каже, хотіла навчитися ткати з дитинства, коли дивилася як тче її бабуся. Втім дітей до роботи не допускали, щоб не зіпсували виріб.
"Спочатку було складно, бо купа знарядь всяких: і нитки, і човник. Не так легко, як хочеться, але вчимось. Починали з азів – їздили в село Яворів Косівського району. Там стригли овець, мили вовну, чесали та фарбували", – каже ткаля.
Наталка тче вже чотири роки. Під час навчання виготовила чотири тайстри, дві з них – зі старовинними орнаментами. П'яту виткала для онучки. Каже, одну тайстру робила два дні, проте для традиційних виробів потрібно більше часу. Вдома Наталка має верстат, який залишився від тітки, втім переважно тче у школі. Каже, якщо донька чи внучка зацікавляться цим ремеслом, то сама зможе їх цьому навчити.
Про можливість навчання Любов Шилюк почула від доньки, яка займається історичною реконструкцією та вчилася ткати вдома. Каже, що у її родині ніхто не займався ткацтвом, втім вирішила спробувати.
"Мої бабусі не займалися народним мистецтвом. Вони були людьми радянської доби, які ходили на завод і робили свою роботу. Я вчилася з найелементарніших справ – могла змотувати клубочки й на цьому мої вміння завершувалися. Але змотувати теж треба вміти", – розповідає Любов.
У вихідні Любов приходить ткати до школи, бо вдома інструменту немає.
Керівник Буковинського центру культури й мистецтва Микола Шкрібляк каже, що буковинська тайстра увібрала у себе усі технології традиційного народного ткацтва. Втім буковинці мають свій образ торбини.
"Маємо багато назв – і торба, і тайструца. Це вже та тайстра, яку ми сьогодні бачимо у побуті та обрядовій культурі буковинців", – каже Шкрібляк.
За словами Шкрібляка, найпростіша – смугаста композиція тайстри, яка тчеться простим переплетенням. З них з'явились складніші – з елементами перебірного ткацтва. Вони тчуться на прутиках та дощечках, а нитки перебирають на різних елементах ткацького верстата.
"Одна з найскладніших і найхарактерніших буковинських тайстр – клітчасто-заснівчата тканина. Втім найбільше треба було попрацювати, щоб виготовити тайстру технікою килимового ткацтва. Вона вимагає перебирати кожну ниточку, заглядати у зразок, підбирати кольори. Щоб виготовити таку тайстру потрібно до п'яти днів", – розповідає Шкрібляк.
За словами Шкрібляка, щоб вийти в люди з гарною торбиною, буковинці не шкодували часу, тому зараз можна побачити людей з торбинами килимової технології.
Що відомо
- У січні 2022 року Мінкульт вніс буковинську тайстру до реєстру елементів нематеріальної культурної спадщини України. Це означає охорону виробу, також підтримку та рекламу майстрів і майстринь, які її роблять.
- У 2019 році буковинську тайстру внесли до переліку елементів обласної нематеріальної спадщини.
- У 2019 році ГО "Вишиваний дивотвір" спільно з Буковинським центром культури та мистецтв втілювали проєкт "Школа буковинської тайстри". За словами Іванни Стеф'юк, тоді навчали людей, які раніше цим не займалися, ткати тайстри. Тепер вони навчають інших. Так зберігають традиції.
Читайте також
Буковинську тайстру визнали надбанням культурної спадщини України: що дає цей статус
Тче традиційні буковинські тайстри. Історія майстрині Орисі Шпаюк
Гуцульське бондарство визнали надбанням культурної спадщини України – історія майстра з Буковини