27-річний лейтенант Владислав Кліщук і 31-річний старший сержант Сергій Бабій з Чернівецької області загинули разом під час ракетного обстрілу на Запоріжжі у перші місяці вторгнення. Вони виконували бойові завдання у складі зведеного загону "Сафарі". Спецпризначенці дружили з юності: разом грали у футбол, згодом працювали в одному підрозділі, на ротації на фронт їздили одночасно. Суспільне Чернівці розповідає історію двох військових.
Дитинство та юність спецпризначенців
Владислав Кліщук на псевдо Бізон з дитинства мріяв стати військовим. Вдягав татову форму та кирзові чоботи та уявляв себе солдатом. Мріяв вступити у військовий ліцей, тому займався легкою атлетикою.
Він змалечку уявляв себе черепашкою-ніндзя. В’язав пов’язки собі на голову, бігав, скакав. Потім він переріс у солдата. У 11 років мріяв бути спецпризначенцем, — розповідає мати Владислава, Любов Кліщук
Пізніше вступив у Буковинський ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою, де займався рукопашним боєм.
Сергій Бабій на псевдо Боб на противагу не мріяв змалечку стати військовим. Навчався в університеті на педагога, проте після навчання вирішив йти працювати у поліцію.
Сергій з дитинства був спокійний та добрий. Любив варити їсти. Приїде, а мама ще на роботі, то і готує. А я кажу: "Сірьожка, що це ти тут такий добрий бульйон готуєш, з чого? Бо я трохи інакше варю". А він каже: "Ходіть, я все вам розкажу", — розповідає сусідка Сергія Бабія, Ольга Гринчук.
Двох хлопців об'єднала захопленність футболом.
Сергій та Владислав мали спільні риси: доброта та бажання допомагати. Спочатку їх поєднав спорт, потім робота, разом працювали, а далі спільні інтереси, і дружба сім’ями, — розповідає мати Сергія, Тетяна Бабій.
Разом служили у одному загоні
Владислав Кліщук та Сергій Бабій разом були в одному загоні "Сафарі". Командир роти особливого призначення поліції на псевдо Сократ згадує, що хлопці завжди були разом, їздили однією машиною.
Владислав був цілеспрямований та перспективний молодий офіцер. Був тактично підготовлений. Сергій — досвідчений сержант, який навчав молодь. Вони були кумами, проводили час разом.
Владислав Кліщук та Сергій Бабій загинули на ніч 22 травня 2022 року. Три ракети влучили у місце дислокації полку нацполіції “Сафарі". Сергій загинув на виході з приміщення, а Владислав — за 20 метрів.
За словами Сократа, в ніч загибелі військових вибухи тривали протягом години: зривалися бойові комплекти, автомобілі та запаси з пальним. Тоді загинули 23 спецпризначенці.
Ми прокинулися від сильного вибуху: прилетіла перша ракета, через секунд 8-10 прилетіла наступна ракета. І я дав команду виходити з приміщення. По ситуації хлопці самостійно орієнтувались куди бігти: ліворуч, праворуч чи до річки Дніпро. Таким чином, комусь було ближче до прильоту, а комусь — далі.
Спецпризначенець на псевдо Фрегат тієї ночі перебував на Запорізькому напрямку разом із загиблими Бізоном і Бобом. За його словами, у ніч влучання, відповідно до команди, вибігав із приміщення ліворуч, ближче до Дніпра. Каже, саме це рішення врятувало йому життя, хоч отримав осколкове поранення ноги. З Сергієм та Владиславом служив 5 років та провів дві ротації. Розповідає, що хлопці були схожими: завжди жартували.
Мати Владислава, Любов Кліщук, згадує, що у ніч загибелі сина відчула, що з ним щось трапилося.
Я живу вже три роки з цим болем. Я хочу поїхати на ту землю у Запоріжжя. Туди, до тієї землі, де він був. Подивитися, де він загинув.
За словами Тетяни Бабій, мати Сергія, останній раз спілкувалась з сином 21 травня, а наступного ранку їй повідомили про його загибель.
Я навіть не знала, що він поїхав у Запорізьку область. 2 травня ми останній раз зустрілися у Чернівцях. За 20 днів він нічого не говорив про своє перебування. Він казав, на півдні.
Дружили сім'ями та були кумами
Владислав був хрещеним батьком двох дітей Сергія. Сім'ями проводили час разом, були близькими. Останній відпочинок чоловіки провели разом — поїхали на риболовлю.
Військові поховані у свої рідних селах: Владислав Кліщук у Коболчині, а Сергій Бабій у Зелена, Дністровського району. У Владислава залишились батьки, дружина та брат. У Сергія – мама, дружина та двоє дітей: Артем і Вікторія.
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: news.chernivtsi@suspilne.media
Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини