Самотужки заводить автівку, обходить господарство та знає напам'ять вірші Шевченка. 13 березня Микола Крачок із села Тупичів, що на Чернігівщині, відсвяткував свій столітній ювілей. Суспільному чоловік розповів: найгірше те, що він дожив до другої у своєму житті війни. Тож тепер мріє побачити ще одну перемогу. Разом із дружиною Майєю, якій наразі 94, вони виростили двох дітей. Тепер мають двох онуків і одного правнука. Яким згадує своє життя столітній ювіляр, що думає про війну Росії проти України, та чи знає секрети довголіття – про це далі у матеріалі.
Про дві війни
Микола Крачок народився у селі Тупичів у 1925 році. Їх у батьків було четверо: він, брат і дві сестри. Батька одразу з початком війни забрали на фронт. Миколу мобілізували у 1943-му. коли йому виповнилося 18. У 2025-му чоловік відсвяткував свій столітній ювілей.
Ювіляр каже, поранення, яких він зазнав під час Другої світової війни, даються взнаки й зараз.
"Оце рука у мене не піднімається: поранило у плече. Перший раз поранило у бік. Два поранення: одне легке і тяжке".
Про ті часи Микола Крачок згадує так:
"Я коли відступав, мене вдарило. Я впав у воду і лежав. Мене перев’язали, кров тече. І так 12 годин — у холодній воді. Потім мене забрали наші, на ношах. Я навіть не пам'ятаю: втратився свідомість. Мені відтерли ноги і я очуняв. А потім мене вирішили відправити у госпіталь, але я відмовився. Кажу: буду воювати до кінця. І тоді почав командував звозом, бо 36 чоловік наших тоді побили, остався я один".
Переживши Другу світову, тепер чоловік мріє дожити до перемоги України у війні з Росією. Каже:
"Путін гірший за Гітлера. Ми при Гітлері жили: Гітлер теж штука нехороша, а Путін ще гірший. Ой, жінко-жінко, дожили ми з тобою довго років".
Про сім'ю
Зі своєю дружиною Микола Крачок познайомився у Тупичеві, коли після війни повернувся до рідного села. Він тоді працював в райісполкомі. А Майю Яківну, після навчання у технікумі, направили працювати на місцеве підприємство.
Пізніше подружжя працювало разом на спиртзаводі у Тупичеві: Микола Мойсійович вивчився на економіста.
Тепер вони 74 роки разом. На двох їм — 194.
Останніх три роки за батьками доглядає дочка Наталія. Подружжя розповідає:
– Вона як кине, так ми помремо. Жінка не готує вже.
– Та приготую, не хвилюйся.
– Ні, не приготуєш. А я ще можу кашу зварить, вівсяну. Можу борщ зварить, картоплю посмажити.
Переглядаючи сімейні світлини, згадують, як народився їхній первісток:
"Ой, такий був радий. Як зібралися хлопці перед лікарнею. А це син маленький. А я ось. А це ти в армії, це я не одружена, а це ми вже одружені. На базар ходила з цибулею, звикала до комунікації", — показує фото Майя Крачок.
Микола Крачок каже: головою в сім’ї завжди був він.
"Я командував – вона слухняна була така. Але всі питання сімейні вирішували спільно, узгоджували".
Про кохання у подружньому житті чоловік говорить так.
"Красива фігура була у неї. Ну це ж діло позабував я взагалі. Та вже любов закінчилась. Уже звичка: увійшло у звичку, що одне одного жаліємо і доживаємо. Яка любов уже в такі роки? Вночі балакаєм-балакаєм і позасинаєм. Поспимо трохи, потім знову балакаєм.
Яке життя у 100 років
У свої сто років Микола Крачок досі займається автівкою. Каже: техніку перевіряє час від часу.
"Вона ще на ходу машина в мене, робоча. Працює, заводиться".
Розповідає: ще влітку косив траву біля хати. А от про секрет довголіття, зізнається, не замислювався. Каже: працював, спиртним не зловживав.
"І зараз я не п’ю її, горілки. А двічі в житті був п’яний – за всі сто років. А то – ніколи. І зараз були гості, так я випив крапельку".
До 98 років Микола Крачок пасічникував. Збув бджоли у 2023-му. Розповідає, що окрім пасіки, як і усі у селі, тримали із жінкою господарство: корови, свині.
"По-різному було: і тяжко, і важко. Нічого не жалкую. Прожили – і нормально".
Тепер із господарства – лише кури. Дорогою до курника Микола Крачок напам’ять читає вірші Шевченка.
"Вставайте, кайдани порвіте, і мене в сім’ї вольній новій, не забудьте пом’янути незлим тихим словом. О, бачите, он скільки курочок у мене. Оце господарство все наше. Більше нічого немає. Несуться трохи".
Окрім перемоги, чоловік мріє дочекатися нового врожаю.
"Отам часник і цибуля вже посходила. А помідори: купимо на базарі розсаду, посадимо".
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.