Перейти до основного змісту

"Вранці прокидаєшся і дзвониш до нього": історія батька та сина зі 119-ї ТрО, які служать разом на Лиманському напрямку

У 119-й окремій бригаді Сил тероборони ЗСУ з Чернігівщини разом служать батько та син — Руслан та Григорій. Руслан перевівся до бригади батька через застосунок "Армія+". Григорій тепер говорить, що вони навіть сплять поруч. Наразі родина виконує бойові завдання на Лиманському напрямку Донецької області.

Григорій має позивний "Озеро". Йому 52 роки. У перші дні повномасштабного вторгнення він приєднався до прилуцької тероборони. Зі слів чоловіка, перший бойовий досвід отримав 28 лютого 2022 року в урочищі Діброва під час оборони Прилук. Тоді від пострілу російського танку в його руку поцілив осколок.

"Наскрізне було. Рука практично не працює. Під мене з танка вистрелило – дивом залишився живим. Мене тоді підкинуло. Я цього не пам’ятаю, хлопці розказували. Мене хотіли комісувати, але я добився, щоб не комісували й так залишився служити".
Григорій з позивним "Озеро". Суспільне Чернігів

Після тримісячного лікування, пригадує "Озеро", повернувся на службу водієм. Відтоді не пропустив жодної бойової ротації.

Григорій розповідає, що його робота сповнена ризиками, бо вивозити та забирати артилеристів з позицій часто доводиться під обстрілами та майже наосліп.

"Ти їдеш і бачиш, що саме твою дорогу накривають, але ти туди їдеш, бо треба. Після цього заїхали до магазину, чашечку кави випили та все – весь стрес зняли".

Про оборону Прилуччини у лютому-березні 2022 року дивіться у нашому документальному фільмі:

На початку грудня до 119-ї окремої бригади Сил тероборони ЗСУ перевівся і його син Руслан з позивним "Грек".

"Вранці прокидаєшся і перше, що робиш – дзвониш до нього. Найгірше, коли виклик йде, а слухавки він не бере", — ділиться Григорій.

Руслан став на захист країни через декілька тижнів після батька. Пояснює: не зміг потрапити до війська одночасно з ним, бо тоді село, в якому проживав, опинилося в окупації.

Руслан з позивним "Грек". Суспільне Чернігів

"Грек" говорить: увесь цей час намагався перевестися до батька. Процедура зайняла не більш ніж 10 днів.

"Батько поруч. Земляки свої вже. Як разом планували, так зараз разом і служимо. Втомився, звичайно, але і до кінця вже нікуди не піду. Важко, але що робити. Від Лиману до Запоріжжя всю лінію об’їхав. Всі точки. Знаю все. Як вдома вже. Це наш обов’язок – захищати країну".

Про те, як виконує бойові завдання особовий склад 119-ї бригади на Лиманському напрямку Донецької області – дивіться у репортажі:

Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.

Топ дня
Вибір редакції