Що таке квадробіка, чи небезпечно це та що варто знати батькам, — пояснює психологиня

Що таке квадробіка, чи варто батькам хвилюватися, якщо їхня дитина уподібнюється тваринам, чи можна це явище вважати новою молодіжною субкультурою, наскільки це небезпечно і чи може квадробер кусати та дряпати людей?

Про це та інше в ефірі "Українське Радіо Чернігів" говорили з психологинею та арт-терапевткою Наталією Лазаренко.

Що таке квадробіка та де вона виникла

Квадробіка — це фізична активність, що нагадує рухи тварин і виконується на чотирьох кінцівках. Квадробери часто використовують маски тварин і намагаються максимально відтворити їх поведінку. Квадроберами найчастіше є діти та підлітки. Зі слів психологині Наталії Лазаренко, це не субкультура, а вид спорту.

"Поки це не шкодить здоров'ю дітей, тих, хто займається цією квадробікою, або не шкодить іншим людям, то це є нормою. Просто ось так себе діти проявляють, бо це зараз популярне. Зараз з'являється така інформація, діти сидять в соцмережах, переглядають ролики. Когось цікавить щось одне, а інших цікавить квадробіка".

Квадробіка виникла в Японії, каже Наталія Лазаренко.

"Хлопчика з Японії дражнили за те, що він схожий на тварину. І він вирішив взяти це як свою фішку, він розробив вправи, як рухаються тварини і займався таким видом спорту. І це потім підхопили люди, їм стало це цікаво. Це була реакція на булінг".

Квадробери. Getty Images

Схожою до квадробіки є теріантропія та фурі. Теріантроп – це людина, яка ідентифікує себе як тварину на духовному або психологічному рівні. Це не фізична трансформація, це скоріше внутрішнє відчуття зв’язку.

Фурі — субкультура, учасники якої цікавляться тваринами в мистецтві, літературі та інших сферах. Фурі часто створюють своїх персонажів-тварин, але не обов’язково практикують фізичне наслідування їм.

Чи є в Чернігові діти або підлітки, які займаються квадробікою

Наталія Лазаренко каже, що особисто вона не бачила в Чернігові дітей або підлітків, які займаються квадробікою. Але бачили її діти. Також в соцмережах писали жінки, що бачили, як діти у парку навпроти ЦУМу в Чернігові займалися квадробікою.

"Я розумію бентежність мам, бо наша батьківська задача — слідкувати, що там відбувається в суспільстві, в якому будуть рости наші діти".
Квадробер. Getty Images

Чому дітям цікаво переодягатися у тварин

Психологиня пояснює, що діти переодягаються у тварин найчастіше неусвідомлено. Так вони намагаються виразитися.

"Воно відбувається неконтрольовано. Чомусь хочеться дитині це робити, чомусь дитину це цікавить. Можливо, діти бачать, що це модно. Давайте згадаємо наше дитинство. Ранки новорічні. Так, ми переодягалися. Білочками, вовками, зайцями були. І це не викликало ні в кого якогось резонансу чи осуду. А воно ж було контрольоване".

В підлітковому віці це нормально відносити себе до якоїсь субкультури, каже Наталія Лазаренко.

"Але не всі підлітки будуть належати до субкультури. Якщо дитина себе не ідентифікує з людиною, хлопчиком, дівчинкою того віку, у якому зараз вона є, то це є проблемою. І на це потрібно звернути увагу".

Коли батькам бити на сполох

Психологиня радить: коли у дітей починає з'являтися атрибутика, то варто запитати, що це таке і звідки з'явилося.

"Дитина може відповісти, що я таке бачила у дівчинки, вона була така гарна, я купила собі вушка і сьогодні я до школи піду в вушках. Це ще не означає, що ваша дитина попала під субкультуру. Коли вона підпала під субкультуру, то вона систематично носить такий одяг. Дитина може знімати відео, може коментувати активно. Тоді вже варто на це звернути особливу увагу".

Квадробер. Getty Images

Наталія Лазаренко каже, що квадробери не кусають людей, не нападають. Вони просто копіюють поведінку тварин. Якщо це відбувається, то мова може йти про теріантропів або фурі.

"Бо квадробік – це вид спорту. Займається спортом, нікому не заважає. Але якщо це агресія, якщо це напади, то діємо по схемі: визиваємо поліцію, вона звертається до батьків і фіксують такий випадок. Далі обов'язково потрібно відвідати психолога і з'ясувати, чому так відбувається. Не потрібно відчувати агресію і злість проти самих цих дітей, бо це як наслідок. Причина вона глибше".

З дітьми потрібно щодня розмовляти про їхні інтереси, від 15 до 30 хвилин, каже психологиня.

"Є тіньова сторона, на яку батьки зовсім не зважають. І чим ми менше дивимося на цю тіньову сторону, тим вона більше розростається. Зважати треба постійно, постійно питати як пройшов твій день, що сьогодні було нового, цікавого. Можна запропонувати дитині завести щоденник емоцій, переживань", — говорить Наталія Лазаренко.

Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.