Завалів багато, а людей мало: як волонтери допомагають чернігівцям, чиї обійстя пошкоджені через бойові дії

Завалів ще багато, а людей на толоках все менше. Так описує ситуацію в Чернігові співзасновник "Об'єднання добровольців «Бо Можемо!»" Валентин Бобир. Він та інші волонтери з 2022 року допомагають людям, чиї обійстя пошкоджені через бойові дії. Чоловік каже: якщо спочатку до толок долучалися по кількадесят людей з різних куточків області та світу, то зараз приходять 5-10 постійних волонтерів.

Волонтери "Об'єднання добровольців «Бо Можемо!»" розбирають покрівлю будинку на Бобровиці. Цей мікрорайон найбільше постраждав під час активних бойових дій 2022 року. Обійстя Оксани Гунько росіяни розбомбили у середині березня.

"Летіли літаки, кидали бомби. Тут у нас був сарай, його немає, у сусіда теж хата розлетілася і згоріла. Ну, наша ця хата не горіла, але побита вся. Так що доводиться нам її розібрати. Добрі люди нам допомагають, слава Богу. Постраждалих багато, оце вже дійшла наша черга", — розповідає Оксана Гунько.

Жінка каже: згодом хоче все відбудувати.

"Спочатку основну хату, а потім уже ж будем сарай і літню кухню цю. Тут був будинок, у нас бабуся жила, а тепер плануємо літню кухню якусь зробити", — говорить Оксана Гунько.

На її подвір’ї волонтери зібралися вдруге, вони прибирають залишки мінвати та цегли з даху.

"До толок я долучаюсь давно, але не дуже часто. Коли виходить, тоді і долучаюсь. По-іншому не можна, треба допомагати. Не важко. Коли працюєш на толоці, навпаки, відчуваєш легкість, бадьорість, дружній колектив команди, чудова атмосфера, тому раджу кожному долучитися", — каже волонтерка Анастасія Сапон.

Працювати тут волонтери планують до кінця тижня.

"Якщо в 22-му, 23-му у нас було по 20, по 30, навіть по 40 людей на локації іноді бувало, то зараз це 4, 5, 7, 10 людей – це потолок. Тобто сьогодні — це основний склад наш, який на толоках постійно залучений. Люди після роботи, у вихідні дні долучаються", — розповідає Валентин Бобир.

За його словами, через це зменшується і кількість дворів, де волонтери встигають допомогти:

"Десь 50 будинків за рік 23-й. За 22-й — набагато більше було, десь 100, може 150, може, навіть 200. Тому що була Мена, була Корюківка, була Сосниця, багато хто приїжджав до нас взагалі. Хтось навіть з Грузії, з Великобританії, з Ірландії".

Валентин Бобир говорить, що волонтери працюють цілий рік. Взимку через погоду вони займаються переважно внутрішніми роботами, а з весни й до осені розбирають завали та відбудовують житло.

"Їдеш містом і бачиш, що стільки всього ще не встигли зробити, і так сумно стає, дуже сумно. Наче і постійно зайняті, і кожен день, і на свята, у вихідні, але роботи не меншає", — розповідає Валентин Бобир.

До толок можуть долучатися всі охочі, навіть без досвіду в будівництві. Більшість волонтерів навчаються в процесі, — зазначає він.

"Прийшлося навчитися болгаркою, будь-яким електроінструментом, працювати, по дахах лазити, в системах, абсолютно все. Навіть оцей дирчик стоїть теж, прийшлося освоювати бульдозер. І отак потрошки у нас вже в нашому русі багато хто став дуже таким класним спеціалістом. В нас вже варіантів небагато: або воюй, або захищай, або допомагай".

А ще чоловік каже:

"Я просто, як фотограф, знаю, що я на руїни не люблю дивитися, на весь цей жах. І хочу, щоб місто знову стало таким, як було. Хоча б таким, як було".

Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.