Свою дебютну книгу "Історія впертого чоловіка" у Чернігові 5 листопада презентував ветеран російсько-української війни Олександр Будько із позивним "Терен". У книзі він описує період свого життя з 24 лютого до 24 серпня 2022 року. Саме торік у серпні під час контрнаступу на Харківщині Олександр зазнав поранення, внаслідок чого залишився без обох ніг.
Книга вийшла на початку жовтня. Олександр розповідає, книгу назвав "Історія впертого чоловіка", бо на його шляху було багато перешкод, для того, щоб потрапити на фронт. Чоловік пояснює, яку ідею заклав у свою книгу.
"Донести те, що саме на війні беруть участь звичайні люди в більшості. Тобто це вчорашні будь-які цивільні професії і вони не є якимись безликими героями. Ці люди мають свої емоції, свої переживання. І незважаючи на те, що вони проходять через війну, вони все одно лишаються тими ж людьми. Напевно, якісь зміни у характері відбуваються, але ті ж емоції людські у них залишаються".
До початку повномасштабної війни Олександр у Києві працював баристою і паралельно графічним дизайнером, планував повністю перейти в цю сферу. Також активно займався спортом.
На фронт він зміг потрапити у травні 2022-го, долучившись до батальйону "Карпатська Січ". 24 серпня Олександр отримав поранення, перебуваючи на Ізюмському напрямку на Харківщині.
"Ми не діставали до ворожого танку і нам сказали: можете чекати нові координати, а поки маєте вільний час. Тому ми вирішили використати його з користю: поїли, попили кави і я вирішив лягти в окоп. І, в принципі, туди прилетіла міна. Я не буду точно казати, що це було, бо ніхто не пам’ятає, і не можемо ідентифікувати дотепер, що це було, але щось прилетіло. І відтоді я змінив трішки свій фізичний вигляд. Отримав травматичну ампутацію обох ніг нижче коліна і пересуваюсь на протезах".
Книгу Олександр "Терен" презентував в Агенції регіонального розвитку Чернігівської області. Її керівниця, Марія Руденко, організувала цю зустріч. Каже, що вже прочитала "Історію впертого чоловіка". Зробила це за півтора дня, щоб встигнути до презентації.
"Читання книги набагато ширше відкриває людину, і ти можеш більше відчути, як там на фронті, ніж будь-які інтерв’ю, будь-які сюжети, які відбуваються на війні. Це з перших вуст і там дійсно відчувається життя, відчувається їхній гумор, про що вони думають, як вони втрачають своїх побратимів. І там в кінці був такий момент, я просто ридала".
На написання книги пішло 10 місяців, каже Олександр. Чи бачить себе професійним письменником у майбутньому, поки що не знає. Та вже має задуми на другу книгу. У ній хоче розповісти про своє життя після поранення.
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.