Лісівники, які раніше служили, а після демобілізації повернулися до роботи, разом із бійцями 71-ї аеромобільної бригади десантно-штурмових військ садили молодий ліс на Чернігівщині. Загалом вони мають висадити близько 10 тисяч сіянців сосни звичайної та берези повислої на майже трьох гектарах землі. За словами директора філії «Північний лісовий офіс» держпідприємства «Ліси України» Вячеслава Киченка, цьогоріч під час осінньої кампанії у Чернігівській області планують висадити близько 263,5 гектара дерев.
Начальник Чернігівського надлісництва Денис Землянко розповідає:
«В склад ланки лісокультурної входять двоє людей: мечник і саджальник. Мечник — це той, що тримає меч у руках. Саджальник — це той, хто тримає сіянець безпосередньо. І мечник робить рухи — від себе / на себе, створюючи лунку. У цей час саджальник опускає сіянець по кореневу шийку».
Так чоловік проводить інструктаж для працівників Славутицького лісництва, які служили у війську, а тепер повернулися до роботи, а також для бійців 71-ї аеромобільної бригади десантно-штурмових військ.
Олег Патер — військовослужбовець 71-ї аеромобільної бригади ДШВ — ділиться своїми враженнями:
«Ну, взагалі гарно. Ліси шикарні, запах. Відчуваю себе, як вдома».
Майже три гектари на цій ділянці лісівники разом із військовими мають засадити молодим лісом — загалом близько 10 тисяч сіянців сосни та берези.
Лісівники Сергій Сіренко та Сергій Мохонько до початку повномасштабного російського вторгнення працювали в одному лісгоспі. Потім обидва стали на захист України.
«Вони сіли в один автобус — поїхали, а ми у другий. Раз ми пересікалися — у відпустках були, а вдруге ми зустрілися вже після демобілізації. Практично разом і демобілізувалися», — згадує Сергій Сіренко.
Сергій Мохонько розповідає:
«У 15-му році я по демобілізації був водієм "Урагана", а тут, у 22-му, — чернігівська ТрО, захищав Чернігів».
Павло Мамай після служби теж знову займається лісовою справою. Крім цього, чоловік вступив до профільного закладу освіти. Тепер він — технік лісового господарства, раніше працював у цеху переробки деревини.
«Я от як водієм працював, у гаражі сидів і чекав: чи відправлять тебе кудись, чи ні — так це було довго. А в лісі — приїхав зранку, туди-сюди — і вже вечір, час швидше летить», — каже Павло Мамай.
Володимир Яковенко після двох поранень та звільнення зі служби повернувся на посаду провідного інженера з охорони та захисту лісу:
«Це один із моїх обов'язків як чоловіка: посадити дерево, ну, а далі ви знаєте... Син у мене, дорослий син, 24 роки йому».
Долучився до висадки і голова громадської організації «Спілка воїнів-лісівників України» Володимир Ковальчук. Він служив у піхоті, а після демобілізації повернувся до роботи в лісі.
«Найкраща природа і найкраща в лісі, тому що тут є тиша, свіже повітря, немає галасу, немає активних відпочинків. Посадка лісу — це майбутнє нашої молоді, це пам'ять про те, що ми не просто захищаємо нашу державу, а й намагаємося відновити її».
За словами директора «Північного лісового офісу» держпідприємства «Ліси України» Вячеслава Киченка, нині у війську служать 373 працівники філії, 50 уже демобілізувалися. Загинув 41 лісівник, 86 зазнали поранень, 25 — зникли безвісти.
«Хлопці, які пішли захищати Україну, повертаються на свої робочі місця. Хто пішов з посади майстра, хто пішов з інших: зварювальник, водій — вони повертаються на свої робочі місця. Якщо є, за певних обставин, що люди, можливо, поранені, погано себе почувають, по-різному про це можна сьогодні говорити, ми їм пропонуємо різні варіанти роботи», — каже Вячеслав Киченок.
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.