Петро Кнуренко із Сосниці, що на Чернігівщині, у 2026 році зайнявся розведенням перепілок. Чоловік зробив брудери для пташенят із ящиків для снарядів та розробив апарат, на якому виготовляє комбікорм. Як розповів Суспільному, минулої зими захопився вирощуванням породистих курей, а у травні вирішив придбати яйця перепілок для виведення пташенят. Продає м'ясо, яйця, але завжди залишає кілька штук для себе — п'є їх щоранку натщесерце. Каже, що яйця перепілок для нього смачніші, ніж курячі.
Яйця перепілок Петро Кнуренко купував у різних містах, щоб у майбутньому з них вивелось здорове потомство.
«Ніколи в житті їх не тримав. Це перший раз я захотів їх. У мене є таке, "захворів", я хочу, мені цікаво».
Наразі перепілок у нього три з половиною сотні.
«Білі — їх називають Бройлерний Техас. І вони перше яєчко дали на 40-й день після народження. І вона несе кожен день по яйцю».
Всіх вирощував в інкубаторі. Каже, перепілки виводяться швидше, ніж курчата.
Далі пташенят дорощує в брудерах.
«Колись тут снаряди возили. Як кажуть, перетворив бойове на мирне. Лампа обігріває, стоїть датчик температури, який регулює температуру автоматично».
При відключеннях електрики допомагає додаткове джерело живлення — килимок.
Чоловік ділиться: провів експеримент. У його матері курчат висиджувала та водила квочка, а його пташенята підростали в брудерах.
«Дав я їй два десятки курчат. Проходить місяць. У мене вони були майже вдвічі більшими. Чому? Тому що в них постійно світло є, вони постійно їдять».
Поки в брудерах маленьких перепілок немає, туди господар відсадив дорослих птахів.
Малечу вигодовував бройлерним стартовим комбікормом. Щоб не купувати комбікорм, зробив гранулятор.
«Зварив з допоміжних, як кажуть, все, що було в металоломі. Єдине, що тільки купив — матрицю. Засипається суміш і воно перемелює, і виходить такий комбікорм — гранули».
Ідеї та інформацію, каже, підглядає в інтернеті. Спочатку завів курей. Тепер у Петра є кури: і породисті, і кроси — тобто гібриди різних порід.
Петро каже, що в нього пора творчості, коли роботи у дворі та на городі стає менше.
«Якщо я рухаюся, то я живу, а якщо я засинаю, то мені важко. Поки живу, здоров'я є, то хочеться щось робити, а коли щось робиш — це приємно для душі».
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.