У селі Бужанка, що на Чернігівщині, збереглася будівля фільварку XVIII століття. За словами викладача кафедри історії України Сумського державного університету Євгена Осадчого, це єдиний в області фільварок, який зберігся у такому стані до наших днів.
Будівля, яка знаходиться у Бужанці, за словами викладача, — це фільварок, центр економії на Лівобережжі часів Козацької доби. Спочатку фільварки існували в Речі Посполитій та на заході України в XVII столітті. На Лівобережжі вони з'явилися у XVIII столітті.
«Будівля згадана, до речі, в "Описі Новгород-Сіверського намісництва" кінця XVIII століття. Сюди приходили селяни, і ці селяни працювали на якихось роботах. Тобто тут їм давали роботу, і вони розходилися. І чітко написано, що над дорогою на бугрі стоїть будинок. І це називається хутір Фільварок. Опис — то вже зрозуміло, що кінця XVIII століття, але ж назва "фільварок" каже про те, що це була саме економія. Воно належало Рум'янцеву-Задунайському. У нього палац у Вишеньках був».
Євген Осадчий каже: наразі це єдиний фільварок в області, який зберігся у такому стані. Проте, ймовірно, навіть не лише на Чернігівщині.
«У нас на території і Чернігівщини, і Слобожанщини таких будинків немає взагалі більше. Може, вони є, але про них ніхто не знає. Схоже за стилем планування у Покорщині, але Покорщина — це місце, де проживав поміщик, а у фільварку жив управитель. І тут поміщиків не було. Потім тут жили вже поміщики у ХХ столітті. А вже у радянський час тут жив якийсь представник Ленінграда. От я був на конференції, до речі, у Львові, і я їм сказав, що у нас таке, то вони дуже зацікавилися, тому що у них фільварки вже в XVII столітті зникають».
Зі зміною власників фільварок поступово добудовували. Наразі будівля поділена на дві частини. З одного боку жив управитель, а з іншого боку був основний вхід до канцелярії. Всередині будівлі збереглося, ймовірно, старе планування, припускає історик.
«Піч XVIII століття. Може, саме початок XIX — вона зроблена з цегли, обмазана глиною. Тут ще були якісь візерунки, але їх вже замазали».
Те, що в селі є будівля з історією, науковець дізнався випадково. Минулого року він разом з археологами працював на розкопках палеонтологічної стоянки в цьому селі. І побачив здалеку дві сині ялини.
«І стало нам цікаво — що ж це, адже такі ялинки саджають тільки біля якихось установ. Місцеві кажуть, що садиба, садиба. Але що за садиба? Ми вирішили сходити подивитися».
Будівля відокремлена від села і стоїть на горі. І раніше з балкона фільварку відкривався вид на церкву. Зараз за хащами її не видно.
Під горою, де стоїть садиба, живе Олександр Андрєєв. У нього зберігся знімок його рідних, яких сфотографував на фоні садиби її колишній власник на початку ХХ століття.
«Моя прабабка Устя, мати мого діда. Він сфотографував. Баба моя з 1915 року, а дід з 1909 року».
Історик Євген Осадчий каже, якби будівля отримала статус щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, був би шанс її зберегти.
«По-перше, реставрація проводиться за проєктом, а не просто як захотів і підмазав. Статус пам'ятки або об'єкта дає можливість включити цей об'єкт до якихось списків на реставрацію, на підтримку держави».
Будівлю, розповідає історик, можна було б внести до туристичного маршруту, який проходить через Мезинський національний природний парк.
«Поки що будівля не потребує якихось величезних фінансів: перекрити треба дах. Можна зробити якийсь культурний простір, зробити нормальний підхід і все. Особливо для людей, які цікавляться історією. От де вони можуть побачити економію або фільварок XVIII століття? Тільки на картинках, в Польщі і все».
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.