Перейти до основного змісту

«Дерево під фарбу ховати — це гріх»: історія столяра з Чернігівщини Ігоря Литвиненка

Майстер Ігор Литвиненко з Сохачів, що на Чернігівщині, з деревом працює зі шкільних років. У старій хаті чоловік обладнав майстерню, має пів десятка різних станків, частину з яких переобладнав власноруч.

Майстер каже, що з дерева може зробити все, що завгодно.

Вулики, які виготовляє Ігор Литвиненко. Суспільне Чернігів

«Двері, вікна, вулики, набори для кухні, стінки, кухні. Що завгодно. Що з дерева можна зробити, те й зроблю. Окрім різьби. Різьблення робити не хочу — дуже багато часу займає різьба».

Свої вироби з дерева Ігор Литвиненко обробляє виключно морилками та лаками.

Ігор Литвиненко. Суспільне Чернігів

«Дерево ховати під фарбу — це гріх. Під фарбу можна ховати асфальт, цемент — нема краси. А в дереві краса: кожна ямка, кожна дірочка, кожна структура, пеньочок, сучечок — оце все красота».

В майстерні, окрім дерев'яних дощок, є різні корчі. Це, каже, збирає для себе, для робіт з фантазією.

Майстер та майбутній виріб. Суспільне Чернігів

«З одного ракурсу подивитись — вже якогось звіра нагадує. А ще його трохи підрізати — буде взагалі крокодил. З усього придумаємо».

Для себе зробив рамки для фотографій — це ще одна пристрасть чоловіка. Також любить риболовлю. На одному з фото в такій рамці щука, яка випадково потрапила у кадр.

Фоторамка, яку зробив Ігор Литвиненко, та фото щуки. Суспільне Чернігів

«Клацав, правда, лілію, а вона якраз виплигнула і вийшла».

Дерево, як та щука, каже, теж живе.

«Дерево — це життя, воно живе. Ще й матюкається, буває, якщо неправильно робиш — то заноза, то скабка в руку: "Що ти, каже, неправильно постругав? На тобі". Дак ото щоб чути, як воно матюкається, рукавиць не вдягаю, без них працюю. У рукавицях занозу не заженеш же, ні».

Майстер за роботою. Суспільне Чернігів

Столярною справою захопився, розповідає Ігор, ще у 8-му класі. На вікні звідти підручник, як пам'ять.

«У мене батько — токар, майстер. Брат — штукатурить, малярить. А я — по дерев'яшці. Це моє життя. Я в цьому тільки своє життя бачу. Мене навіть жінка з роботою не зрозуміла і пішла. Казала: "Ти роботу любиш більше, ніж мене"».

Роботи Ігоря Литвиненка. Суспільне Чернігів

Переважну частину його виробів з дерева замовляють та купують односельці. Віддає й на благодійні ярмарки та лотереї, які проводять у селі для допомоги військовим.

«Є мрія одна, і от я до неї йду. Хочу збудувати столярний цех на сто робочих місць. І я це зроблю. Дай Боже тільки життя. Ну, не сто, дев'яносто дев'ять точно».

Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: TelegramFacebookViberYouTubeWhatsAppTikTok.

Топ дня
Вибір редакції