Біля Катерининського собору у Чернігові 25 квітня в останню путь провели Миколу Максимовича з позивним "Бетмен". Він був бойовим медиком першого інженерно-саперного взводу 3-ї окремої штурмової бригади. Загинув 14 серпня 2024 року на Луганщині. Йому було 36. Про це Суспільному розповіла мати бійця Людмила Максимович. За її словами, факт загибелі Миколи офіційно підтвердили лише зараз, бо ДНК-експертиза тривала довгий час. Поховали військовослужбовця у Новому Білоусі на родинному кладовищі.
Людмила Максимович згадує, як син їй повідомив, що піде воювати. Жінка розповідає: на рахунку сина сотні бойових виходів, небезпечних операцій і врятованих життів.
Британську школу пройшов медика. І я навіть не знаю, коли він навчився їздити на швидкій допомозі. І там по полях збирав військових. Багато людей врятував. Багато в Дніпро перевіз. Захищав і Запоріжжя, Луганську, Донецьку і Харківську область".
Про загибель сина Людмила Максимович розповідає так:
"Хлопці, третя штурмова, вийшли на запальний бій. І дуже багато, дуже багато наших полягло. І він пішов із хлопцями. Там тільки посадка була така, що вони могли трошки захищатись. Але це нічого не спасло, бо йому прострелили дві ноги. Повністю. Він сам собі накладав турнікети. Хлопці допомагали. На жаль, броньована техніка підійшла лише через чотири години. І коли він усіх туди постягував і сам, і тут — стався приліт. І повністю згоріли вони. Тільки дві кісточки знайшли".
Факт загибелі Миколи Максимовича змогли офіційно підтвердити лише зараз.
"Бюрократична наша система. Дуже довго робили ДНК, бо ні з чого було. Ворог його не переміг. Але смерть, смерть забрала".
Брат Миколи Володимир розповів, що той завжди прагнув до війська.
"І коли почалася в 2014 році війна, не міг бути осторонь. У 2015 році спільно з 13-им батальйоном, чернігівським, вони відправилися на зачистки, після того, як наші звільняли території. Вже в 2017 році доєднався до 95-ї окремої десантної-штурмової бригади. На три роки підписав контракт", — згадує Володимир Максимович.
Про те, як Микола у 2020-му долучився до служби судової охорони і працював там, ділиться спогадами в. о. начальника теруправління служби судової охорони в області Валерій Голець:
"У 2020 році, коли сформувалась в нашому регіоні служба судової охорони, Микола долучився до лав нашої служби. Він працював в Чернігівському районному суді, в нашому місті Чернігів, на посаді командира відділення — був підпорядкований йому відповідний особовий склад. Прекрасний співробітник, відданий справі, чесний, порядний, колектив його завжди шанував".
Микола Максимович був почесним донором Чернігова, розповідає його брат.
Також боєць отримав нагрудний знак "Золотий хрест" від тодішнього Головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного.
Микола не мав дітей, проте, за словами матері, дуже мріяв про це...
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.