Олена Сердюк викладає зарубіжну літературу в Смілянській гімназії імені Василя Сенатора. У своїй професії вона майже три десятки років. З її слів, за цей час кардинально змінилася не лише шкільна програма, а й самі учні.
Про те, що нині читають школярі замість російських письменників, як на уроках застосовують штучний інтелект та про що говорять на заняттях в укриттях — розповіла Суспільному.
Олена Сердюк — одна із переможниць обласного етапу конкурсу "Вчитель року-2025". Вона представлятиме Черкащину на всеукраїнському рівні разом зі ще трьома педагогами — колегами зі Сміли, Золотоноші та Умані. Про усіх педагогів — у нашому циклі "Класні історії".
Скільки років Ви вчителюєте? Чому вирішили стати вчителем?
У серпні цього року (2025-го - ред.) матиму певну "круглу" дату — 30 років, як я переступила поріг школи і почала працювати вчителем. Взагалі я в дитинстві мріяла бути хірургом. Змінити свій вибір мене надихнула наша вчителька літератури. Мене захоплювала її харизма, вміння зацікавити. Крім того, я з дитинства любила читати, "перевтілюватися" в героїв творів, "мандрувати" на сторінках улюблених книг. Це було цікаво, драйвово. Першою книгою, яку я прочитала у великому об'ємі, була "Пеппі Довгапанчоха". Вона захопила мене на все життя, тому що, мабуть, ми з Пеппі чимось схожі. Її бажання допомогти, врятувати, бути оптимісткою мені дуже подобається.
Зрештою я і обрала професію вчителя літератури. На той час це була російська мова та література. Навчалася у Черкасах, у тодішньому педагогічному інституті.
Як за ці роки змінився ваш предмет, програма?
Наш предмет унікальний. Я б сказала, що це предмет людинотворення. Дуже шкода, що зараз скорочують години на зарубіжну літературу, тому що особисто я вважаю, що на наших уроках ми формуємо майбутню націю. Ми читаємо, виховуємо, розвиваємо емпатію, даємо дітям можливість відчути емоції інших людей.
За роки, що я працюю, програма, безумовно, змінилася. Ми відмовилися від творів російської літератури і наразі в нашу програму включені кращі зразки світової літератури. Ми з учнями можемо під час уроку "мандрувати" різними країнами, епохами. Дізнаємося про історію, ментальність країн, говоримо про їхню культуру і як результат — твір, який аналізуємо. Дуже приємно, що до програми включають сучасних авторів і те, що цікаво дітям.
Мені подобається, коли ми на уроках обговорюємо прочитане. Діти розповідають про свої враження, що їм сподобалося, а що ні. Коли дитина відчуває, що книга для неї цікава і важлива, вона включається в роботу.
Які улюблені твори в нинішніх учнів?
Учні дуже полюбляють твір Роальда Дала "Чарлі і шоколадна фабрика". Він "найсмачніший", кольоровий, має "запах". На дистанційному навчанні, коли була епідемія коронавірусу, ми читали цей твір і закінчували своєрідним інтерактивом: діти готували улюблені десерти, а потім ділилися фотографіями. Спершу я давала це завдання учням, а потім і сама підключилася, зробила свої бісквіти.
Також діти люблять"Гаррі Поттера". Хоча більшість ведеться на кінофільм, але коли читають, то зацікавлюються і книгою.
Якщо говорити про старшокласників, у них вже починається філософський аналіз. Це, наприклад, "Квіти для Елджернона", "Крадійка книжок", "Парфюмер", "Хлопчик у смугастій піжамі". Щодо останнього твору, читала в інтернеті дискусію: одна із мам звернулася із закликом, що не варто читати таке з дітьми. Але коли я в сьомому класі почала цю тему, то отримала від дітей потужний зворотний зв'язок і вони сказали, що так, цей твір потрібен.
"Нині учням цікаво читати про Голокост, війну. Безумовно, вчитель має бути дуже обережним, тому що війна і діти – це тригерна тема. Коли йдеш із нею на урок, треба знати цих учнів. До того ж, зараз у класах багато переселенців, тому варто бути обережними. Спершу дати дітям виговоритися, а далі вже будувати роботу на основі того, як вони реагують".
Якщо порівнювати різні покоління, війна змінила те, як діти сприймають твори?
Безумовно. Вони сприймають деякі теми серйозніше, наводять приклади, проводять глибокі історичні паралелі. Добре, коли на уроках у дітей розвивається критичне мислення. Вони читають новини, аналізують. Цим дітям, які знають історичне підґрунтя і правду, вже не можна казати про "єдіний народ".
Коли ми читали з 11 класом Генріха Белля "Подорожній, коли ти придеш у Спа...", про історію німецького підлітка, учасника Другої світової війни, то діти говорили про свої відчуття і про те, що для них ця війна. Говорили про майбутнє, обпалене війною — тоді і нині.
"Дуже приємно бачити в дітей впевненість, що ми переможемо. У них є усвідомлення того, що саме їм відбудовувати Україну, що саме від їхньої готовності, спроможності, їхніх знань залежить майбутнє держави".
Я брала для позакласного читання "Три товариші" Ремарка — це література "втраченого покоління". І вони запитували: "Ми втрачене покоління?". Їх лякає, що вони "втрачені". Я все-таки намагаюся донести до них, що їм у мабутньому потрібно буде все відбудовувати, що вони себе знайдуть у цьому світі. Вірю, що вони не втрачені. І вважаю, що необхідно докладати зусиль, щоб вони такими не були.
Діти часто порівнюють книги з фільмами, мультільмами?
Так. У нас навіть є така форма роботи, коли читаємо твір і діти дивляться кіноверсію, або декілька версій, якщо є екранізації. І порівнюємо, висловлюємо думки — чому саме такий варіант обрав режисер, на що він звернув увагу. На жаль, не всі ці фільми є в українському дубляжі, тому не всі їх ми дітям радимо дивитися.
До речі, дуже часто дітей легко "спіймати" на тому, що вони не прочитали, а саме подивилися. Наприклад, дитина розповідає, що у героя книги Роальда Дала тато був стоматологом і забороняв їсти солодощі, а я питаю: "А де ж це було в книжці?" А виявляється, що в книжці цього немає, лише у фільмі. Але все одно, іноді фільми зацікавлюють і діти потім починають читати і пізнавати героїв по-новому. Кажуть: "От Шерлока Холмса ми знаємо ось таким. А у творі виявляється, що він зовсім інший".
А які Ви ще використовуєте методи в роботі?
Приємно, що є платформи, які дозволяють нам використовувати онлайн-ігри, онлайн-пазли, онлайн-кросворди. Мені подобається, коли ми певну інформацію беремо через QR-код: діти дістають свої смартфони, сканують і отримують посилання на аудіокнигу або на відео. Застосовуємо і інтерактивні дошки.
Активно входить у наше шкільне життя і штучний інтелект. Використовуємо його в різних формах роботи. З його допомогою можна зробити невеличкі ролики, фільми, наприклад, "Майбутнє Ромео і Джульєти", "Ромео і Джульєта в сучасному світі — хто вони?". Це теж доволі цікава форма роботи.
Наш предмет базується на літературі, яка перекладена. Якщо це поезія, мені подобається давати дітям завдання порівняти оригінал і переклад, самим перекласти, зробити свою версію або порівняти декілька перекладів. Це розвиває компетентність і знання іноземних мов.
Які теми, на Вашу думку, варто було б більше висвітлювати у шкільній програмі?
Безумовно, є про що говорити. Це такі теми, як людина і суспільство, тема самотності — в сім'ї, серед людей. Також я б розвивала тему пошуку себе.
Як війна вплинула процес навчання?
Якщо взяти перший рік повномасштабної війни, то ми тоді навчалися дистанційно. За цей час освоїли безліч платформ і технологій, аби зацікавити дітей. Тоді ми робили все, аби ментально їх підтримати.
Зараз ми навчаємося в школі. Звісно, повітряні тривоги нас вибивають із колії, і ми намагаємося компенсувати ці освітні втрати, консультуємо, допомагаємо, підбираємо, кому що підходить.
На жаль, є дітки, родини яких війна торкнулася безпосередньо. Якщо я знаю, що в класі є такі учні, то деякі теми подаю з урахуванням цих моментів. У класі, де в однієї з дівчаток загинув тато, під час хвилини мовчання я намагаюся підібрати правильні слова, аби вшанувати полеглих і висловити підтримку тим, хто нас зараз захищає. Тобто ми шукаємо варіанти, де можна одне і те саме сказати по-різному.
У нас у школі також є переселенці. І коли ми готували класні години про міста-герої, ці діти з великою радістю розповідали про свої рідні міста. Попри те, що там постійні бомбардування, у них є надія, що вони повернуться. В одного учня вже взагалі немає рідного міста, але він теж вірить, що повернеться. Ми з ними намагаємося проговорювати те, що зараз їхній дім тут, і що вони все одно наші, ми один клас, ми всі українці і всі як один кулак.
А в укритті доводиться проводити уроки?
Ну, в укриттях ми більше спілкуємося. Мені не хотілося б, щоб література в укритті перетворювалася на такий собі літературний диктант або якусь точну роботу. А от поговорити про твір, проаналізувати — це так. Говоримо, що кому сподобалося, що ні, або просто діти переказують ті моменти, які вразили.
Ви — серед переможців обласного етапу конкурсу "Вчитель року-2025". Вперше берете в ньому участь?
Раніше я брала участь у міських етапах, виходила в призери, але в обласному — вперше. Він проходив у п'ять етапів. Три в нас були дистанційно — це тестування, майстерка і аналіз поетичного твору. Наступні етапи відбувалися вже в Черкасах, це був педагогічний експромт і урок, який ми давали для учнів черкаської школи.
Цікавим було завдання, де нам дали поезію і її аналіз, який зробив штучний інтелект. Ми мали виправити помилки, які зробив ШІ, і дати свій аналіз, запропонувавши урок за цим твором. Також мені сподобалася майстерка, де нам давали тему уроку і ми мали показати, які прийоми ми могли б застосувати. Учасниками були колеги, я їм дуже вдячна за підтримку. Ми з ними провели невеличку ділову гру за цими прийомами.
Найскладнішим і емоційно "вибуховим", безумовно, був урок. Коли ти йдеш до своїх учнів, ти їх знаєш, вони тебе знають, знаєш, де можна трохи пожартувати, змінити форму. А тут ми прийшли в чужий клас, до чужих дітей. У мене був сьомий клас, тема — Роберт Бернс, поезія "Моя любов — рожевий квіт". Я дякую цьому класу, їхньому вчителю, на жаль, я не знаю імені цієї колеги. Чудові діти, видно, що в них вкладена робота і класного керівника, і вчителя. Вони і орієнтуються, і емоційні. Ми з ними співали, обговорювали, проводили компаративний аналіз. Вони мене вражали мене своєю рефлексією, глибоким аналізом.
На початку уроку ми малювали "смайлики", а потім в кінці одна дівчинка каже: "А у мене змінився настрій.. Посмішка стала ширшою. Я на цьому уроці дізналася емоції своїх однокласників". Це дуже приємно, коли є такий зворотний зв'язок.
Наскільки для вчителя загалом важливо бачити зворотний зв'язок?
Це дуже важливо, тому що без зворотного зв'язку ти не бачиш результатів, тобі важко рухатись далі. Коли бачиш результати, то розумієш, чи правильні обрала методи і форми роботи, чи зацікавила дітей, чи вони щось для себе зрозуміли.
На мою думку, ми маємо вчити дітей читати тому, що читаючи вони вчаться мріяти. А коли мріють, то розвиваються і прагнуть досягти цієї мрії. Людина не літає, а крила має. І от коли на уроці бачиш, як ці крила у дітей підіймаються, то розумієш, що воно того варте.
Безумовно, не завжди цей зворотний зв'язок є. Може бути таке, що тема, твір ідуть важко або не дуже цікаві дітям. Тоді ми намагаємося якось осучаснити або запропонувати їм глянути з іншого боку, зрозуміти, чому це важливо. Ми відходимо від школи знань до школи компетентності. Вони можуть забути, хто написав той твір, хто головний герой. Але на рівні емоцій це має залишитися. У них відкладється вміння співпереживати, допомагати, підтримувати. Це дуже важливо, особливо в наш час.
Цей навчальний рік у нас починався із виховної години "Як ти?". І дуже часто, коли ми вранці сходимося в школі, мій клас підходить, у нас традиційні "обнімашки" і питання "Як ти?", "Як справи?".
Про що для Вас "Вчитель року"?
Довести в першу чергу собі, що ти чогось варта і щось можеш. Крім того, цікаво поспілкуватися з колегами, побачити їхній досвід, дізнатися про інші форми роботи, інші підходи. Це спроба вийти із зони комфорту. Це складно і це нервово, але це прикольно.
Ви ходили на уроки до колег під час конкурсу?
Ні, на уроки не ходили, умовами конкурсу це не було передбачено, але ми спілкувалися. Були етапи, коли ми були безпосередньо поруч і говорили між собою. У мене були дуже класні молоді колеги, в них така енергетика молодості, драйву. Мені було цікаво коли вони розповідали про себе.
Нині ви готуєтеся до всеукраїнського етапу, вже знаєте, що Вас там чекає?
Це будуть ті ж етапи, що й на обласному турі. Спочатку відбірковий, тестування, аналіз твору і майстерка. А потім — відбір на наступний етап, де буде методичний експеримент і урок. Думаю, це буде цікаво.
Нагадаємо, в обласному етапі конкурсу "Вчитель року-2025" взяли участь понад пів сотні педагогів Черкащини. Представлятимуть область на всеукраїнському рівні четверо з них: Олена Сердюк та Ірина Завгородня зі Сміли, Дар’я Ольховецька з Умані, а також Тетяна Ширай із Золотоноші.
Як розповів начальник управління освіти і науки Черкаської ОВА Валерій Данилевський, за час існування конкурсу 137 вчителів вибороли право представляти область у всеукраїнському турі конкурсу, і більшість із них стала його лауреатами та дипломантами.
Читайте нас у Telegram
