9 березня в Україні відзначають 211 річницю з дня народження Тараса Шевченка. Він народився на Черкащині у 1814 році. Перші памʼятники Кобзарю в області зʼявилися через сторіччя — у 1920-х роках.
Їх створив скульптор Калень Терещенко, розповіла Суспільному директорка музею "Кобзаря" Ольга Шарапа.
Після перепоховання Тараса Григоровича в Каневі 1861 року над останнім місцем його спочинку було встановили дубовий хрест, про це ми можемо дізнатися зокрема з вірша письменника та театрала Михайла Старицького, який під враженням відвідання могили Шевченка в ті роки написав такі рядки:
"За Каневом, на горах, аж на чолі, Де унизу Дніпро щось гомонить, — Могила єсть. Її дощі поволі Розмили вкрай: дубовий хрест лежить".
Через псування дерев’яного хреста, 1884 року над похованням постав чавунний хрест, створений за проєктом українського архітектора Віктора Сичугова, розповіла Ольга Шарапа:
"До цього хреста приходили відомі митці — Леся Українка, Борис Грінченко, Марія Заньковецька та інші. Згодом надійшло розпорядження про заміну хреста на пам'ятник, виготовлення якого доручили місцевому скульптору Каленю Терещенку".
За матеріалами Шевченківської енциклопедії, Терещенко створив кілька моделей майбутнього пам’ятника, за якою відбувалось виготовлення бронзового погруддя на Городищенського цукровому заводі. Відкрили перший пам’ятник 1923 року у Каневі. Тоді він мав вигляд погруддя.
За словами Ольги Шарапи, процес створення погруддя описаний в спогадах самого скульптора:
"Коли він побував на Тарасовій горі, то побачив непошкоджену нижню частину памятника-хреста і забрав її, щоб вмонтувати в постамент. Терещенко працював на волонтерських засадах можна сказати, без зарплатні, і мав серйозний брак матеріалів.
Планувалось відливати погруддя на заводі з чавуну, але гіпсу не було, тому Калень мусив робити форму з глини. Через це митець лишився зовсім незадоволеним кінцевим результатом і кілька разів пропонував його переробити, навіть почав виготовляти деревяну форму. Та його весь час підганяли, і тому погруддя лишилось як є", — повідомила дослідниця.
Ольга Шарапа розповіла, що сучасний пам’ятник в Каневі спочатку мав прикрашати сквер навпроти Київського університету ім. Тараса Шевченка. Проте коли його привезли для встановлення — він виявився замалим, тому скульптор повторив роботу вже для Шевченківського національного заповідника, зробивши її на два метри вищою.
Зі слів Ольги Шарапи, до 125-річчя Тараса Шевченка у 1939 році відбулись масштабні роботи на могилі Кобзаря. Тоді ж погруддя роботи Каленя Терещенка замінили зображенням в повний зріст авторства скульптора Матвія Менізера, що стоїть там і донині.
У 1926 році відкрили пам’ятник Тарасові Шевченку в місті Шпола. Ідея його встановлення виникла за громадською ініціативою, розповіла завідувачка відділу науково-методичної та пам'яткоохоронної роботи Черкаського обласного краєзнавчого музею Лілія Чиж:
"Рушієм цього процесу виступив колишній військовий армії УНР, голова Шполянського кредитного товариства Іван Шорубалко. Він організував збір пожертв на виготовлення монументу та громадські обговорення, яким саме містяни хочуть бачити Кобзаря", — зазначила історикиня.
За словами Лілії Чиж, запрошення реалізувати проєкт отримав скульптор Калень Терещенко, який зобразив не лише самого Кобзаря, а й ілюстрації до його творів "Катерина", "Гайдамаки" у вигляді барельєфів на постаменті.
Як йдеться у повідомленні газети "Козацький край", відкриття пам’ятника в Шполі 1926 року відбулося надзвичайно урочисто: скульптуру привезли на возі, запряженому волами, роги яких прикрасили червоними стрічками. На святі були присутні родичі Тараса Григоровича з села Керелівка, нині — Шевченкове.
"Шполянський пам’ятник Трасові Шевченку виявився чи не найбільш довговічним з усіх творінь Терещенка, адже попри репресії проти Шурубалка та інших ініціаторів створення монумента, він простояв в місті до 1964 року", — розповіла ЛіліяЧиж.
За повідомленням місцевих жителів, чутки про демонтаж пам’ятника Кобзареві тоді викликали небувалий спротив громади. Протести фізично завадили зняти пам’ятник з постаменту, але вночі його все ж демонтували. Процес проводили нашвидкуруч, тому він монумент пошкодили: зламали ногу, відбили кілька барельєфів та подряпали обличчя.
"Літературознавець та громадський активіст Степан Кожум’яка намагався домогтися встановлення шполянського пам’ятника в Новомиргороді Кіровоградська області, але місцева влада не дала дозволу встановити скульптуру в їхньому місті. Тоді з Канева було відряджено представника Шевченківського заповідника з робітниками, щоб забрати пам’ятник поету для одного з сіл тодішнього Канівського району, на цьому слід монумента загубився.
Кілька років в Шполі не було пам’ятника Шевченкові, аж допоки 1979 року було встановлено пам’ятник роботи українського скульптора Макара Вронського, який також є співавтором пам’ятника Богдана Хмельницького на Замковій горі в Чигирині", – повідомила Лілія Чиж.
У Черкасах памʼятник Шевченкові зʼявився у 1964 році, його відкрили до 150-річчя від дня народження поета.
Скульптуру поета заввишки три метри розташували на розі бульвару Шевченка і вулиці Дашкевича, поруч з будівлею обласного академічного музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка, таким чином, композиційно завершивши площу Тараса Шевченка. Авторами пам'ятника виступили: скульптори М. К. Вронський, О. П. Олійник, архітектор В. Г. Гнєзділов. Скульптуру Шевченка виготовлено в київських майстернях Художнього фонду України. Пам'ятник являє собою бронзову скульптуру поета заввишки три метри, встановлену на гранітному постаменті заввишки чотири метри. Нижню частину пам'ятника доповнено висіченою з граніту скульптурною композицією персонажів шевченківських творів — сліпого кобзаря, Катерини і Прометея. У верхній частині постаменту викарбувано напис: Т. Г. Шевченко. 1814 — 1861.
Нагадаємо, що Тарас Шевченко став світовим рекордсменом за кількістю встановлених пам'ятників. Про світовий рекорд за кількістю встановлених пам'ятників українському поету Тарасу Шевченку, повідомило у 2021 році Міністерство закордонних справ. Кобзаря можна побачити в 44 країнах світу.
Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 року народився у селі Моринці. Згодом його сімʼя переїхала у село Керелівка, нині Шевченкове, де минуло дитинство поета.
Шевченко був поетом, письменником та художником. Написав 237 поем та віршів. Його "Кобзар" вперше видали 1840 року.
Помер 10 березня 1861 року в Росії. Його поховали на Смоленському кладовищі. За 58 днів, 22 травня, прах Шевченка перевезли в Україну. Перепоховали його на Чернечій горі біля Канева.
