У Черкасах 19 січня на Соборній площі зібралися люди з плакатами та прапорами. Так відбулася щонедільна акція на підтримку військовополонених та безвісти зниклих "Не мовчи — полон вбиває".
На площі зібралися рідні, рідні, друзі полонених та зниклих безвісти, розповіла Суспільному мама загиблого азовця та співорганізаторка Оксана Коцуконь. Їх прийшли підтримати небайдужі містяни.
Водіїв, які проїжджали повз, закликали посигналити та підтримати родини захисників.
На акцію прийшов військовий Сергій Садовський. Він нещодавно повернувся з полону:
"14 вересня 2024 року я звільнився з полону. Дуже важко було, два роки там був. 23 квітня 2022 року ми потрапили в полон під час бойових дій. Акції такі потрібні і важливі, бо російська пропаганда полонених та військових показує не в найкращому світлі. Але все одно показують ці акції, і як побачиш цей плакат, то є якась надія, тому це дуже важливо".
Люди розташувалися обабіч дороги біля Черкаської обласної військової адміністрації. Серед них — житель Катеринополя Микола Письменний.
"Я прийшов сьогодні за свого сина, який зараз у полоні. Він проходив службу у 57 бригаді, зник 5 квітня на Луганщині, під час бою. Він долучився до лав армії від початку повномасштабного вторгнення, бо тоді такі черги були біля нашого військкомату, то він вирішив з хлопцями теж піти. І з того часу, як він зник, я відвідував акції на підтримку полонених і у Кропивницькому, і у Черкасах, тому сьогодні вкотре приїхав сюди".
Серед присутніх — черкащанка Марина Яременко, її чоловіка вважають безвісти зниклим:
"Два роки невідомості, два роки чекання, два роки кожну неділю і суботу — це мирні акції, це крик душі. Всі структури, які працюють на Україну — всі мовчать, і ми їх знаємо, їх дуже багато. Ця невідомість, кожного дня ти між життям і смертю. Наші хлопці, ССО Азов, пішли з перших днів у ТРО, вони не побоялися нічого, але наша держава боїться їх правди і визволення. Ми їх чекаємо, і будемо чекати і будемо голосити для того, що наших хлопців знайшли".
Поруч з Мариною — Дарʼя Чукіна, її чоловік зник безвісти після одного з боїв:
"Моєму чоловіку було 19 років, коли він вступив до лав ТРО. Він був бойовим медиком і потрапив на фронт до складу сил спеціальних операцій. Вони зникли всією групою в тяжких боях з вагнерівцями. Ми звертаємося скрізь. Ми не можемо звести кінці, щоб знайти наших рідних або, щоб нам сказали правду, що з ними сталося. Ми спілкуємося з рідними, ми виходимо на акції — бодай так нагадати світу про свій біль".
"Із кожною акцією, я бачу, ці люди знаходять тут підтримку. Ми сюди приходимо, знаючи, що не вплинемо на ситуацію, але своєю присутністю ми показуємо, що підтримуємо ці родини, що ми пам’ятаємо про всіх наших захисників і захисниць, полонених і зниклих безвісти", — розповіла Оксана Коцуконь.
З її слів, подібні акції у Черкасах продовжуватимуться щотижня. Відтак усіх небайдужих черкасців та гостей міста, родини зниклих безвісти та тих, хто потрапив у полон, запрошують доєднуватися та підтримувати одне одного.
За підрахунками кореспондентів Суспільного, на площі зібралися понад сотня людей.