Перейти до основного змісту

Пораненим відстрілювався, аби дати побратимам відійти: історія військового з Черкащини

Ексклюзивно

Валерій Підвальний — військовий із Золотоніщини, якого мобілізували у травні 2022 року. Він служив на Донеччині у 115 окремій механізованій бригаді, та під час одного із бойових виходів отримав смертельне поранення, прикриваючи побратимів.

Рідні Валерія Підвального поділилися із Суспільним спогадами.

Рідні та друзі загиблого військовослужбовця Валерія Підвального третій рік поспіль збираються у Золотоніської гімназії. Тут відбувається волейбольний турнір, присвячений його пам’яті, розповів син Віталій:

"Батько для мене був завжди прикладом. І завжди це була саме повага, як ні до кого більше. Якщо з кимось я ще міг якось посперечатись, то слово батька — це завжди був закон".

Портрет загиблого військового. Суспільне Черкаси/Віта Кавун

Під час таких зустрічей, рідні згадують, яким був Валерій, розповів його брат Олексій.

"Він був старшим братом, показував. Я йшов, можна сказати, по його стопах. Де він вчився — і я вчився там".

Коли почалася повномасштабна війна, Валерій долучився до волонтерської організації, розповіла його дружина Лариса. Пізніше чоловіка мобілізували до лав Збройних сил України.

"Пройдений Лисичанськ, Піски, Опитне під Донецьком. І останній його бій був поблизу Донецького аеропорту, де він замінив командира взводу і взяв на себе взвод, коли командир був поранений".

Рідні загиблого. Суспільне Черкаси/Віта Кавун

У бою на Донеччині Валерія Підвального поранили, розповіла пані Лариса. Він лишився відстрілюватися, аби дати змогу побратимам відійти. У той день жінка, розповіла, відчула — трапилася біда.

"Я відчула, що щось не те. Це була субота, 15 жовтня, нам принесли похоронку, і там я дізналася, що 12 жовтня вранці він відзвонився, а близько 17 вечора він загинув. Ніколи не могла подумати, що він не зможе вернутися. Завжди якось надіялась, що він вернеться".

Фото в телефоні та сімейних альбомах Ларису Підвальну повертають її в ті часи, коли чоловік був поруч.

"Також кожний ранок ми один одного проводжали на роботу. Це був обов'язковий ритуал. Якщо він виходив перший на вулицю — значить я повинна була вийти і йому помахати, поки він не поверне за наш провулочок. А якщо я йшла перша — то він завжди проводжав мене".

Загиблий Віталій та дружина. Фото надані дружиною загиблого

Нині сил жінці додає онука. Дівчинка з'явилася на світ після смерті дідуся, але завжди впізнає його обличчя на портретах.

"Внучка народилася вже без нього. Але вона знає, що в неї є дідусь. Вона завжди показує на фотографії, що це мій дідусь. Там, де ми проживаємо, де він проживав. Наша вулиця тепер має ім'я Валерія Підвального. Для мене це пам'ять про нього. І я знаю, що він це бачить і йому теж там приємно".

Читайте нас у Telegram

Дивіться нас на YouTube

Підписуйтеся на WhatsApp

Вподобайте наш Instagram

Топ дня
Вибір редакції