Рік протистоянь релігійних, громадських, протистоянь сили духу проти воєнних реалій. Таким 2024-ий став для черкащан.
Суспільне пригадало події, які найбільше запам’яталися протягом року.
За словами керівника Черкаської обласної військової адміністрації Ігоря Табурця, у 2024 році над областю зафіксували майже півтори тисячі повітряних цілей — дронів та ракет. З його слів, половину від усіх повітряних цілей збили сили протиповітряної оборони. Влучань, які б пошкодили житлову чи критичну інфраструктуру, було 11.
У Смілі після обстрілів 25 квітня уламки ракети та вибухова хвиля пошкодила 47 приватних будинків на двох вулицях, розповів міський голова Сергій Ананко. За його словами, шестеро людей отримали травми, проте від госпіталізації відмовилися. Ранок місцевої жительки Людмили Борисенко почався гучно:
"Ми встали ще до тривоги, тоді пролунала сирена і за пʼять хвилин десь — чую гуркіт. Від вибухової хвилі наче підняло дах і назад на хату поставило. Щілини такі в хаті, що вулицю видно".
26 серпня внаслідок дронової атаки у Шрамківці на Золотоніщині вибиті вікна та зірвані дахи у 17 домоволодіннях.
Місцева жителька Наталія Головко розповіла, що нещодавно завершили ремонт, а тепер доведеться починати все спочатку.
"Паркану немає, даху немає і в нас така економічна ситуація, це мінімум 300 тисяч, а деякі будівлі просто треба зносити. Будемо чекати на якусь допомогу. Деякі кошти є. Але фінансово дуже тяжко".
1 листопада у Золотоноші четверо дорослих та 9-річний хлопчик лишилися цілими, після того, як їхній будинок зруйнував російський шахед. Ще один безпілотник того дня зірвався у дворі багатоквартирних будинків. Власники 37 помешкань звернулися по грошову компенсацію за збитки, які отримали внаслідок вибуху. У міськраді підрахували суму — два мільйони гривень, повідомив Суспільному заступник міського голови Олександр Флоренко.
За словами начальника обласної військової адміністрації Ігоря Табурця, подібні пошкодження компенсують коштом благодійних організацій і частково місцевих
"Коли мова йде про великі руйнування — сама велика і позитивна практика, це коли компенсуємо спільно з черкащанами, благодійниками, відповідальним бізнесом. Компенсуємо людині для придбання житла, як це було на прикладі міста Сміла".
Натомість протягом майже двох років реконструюють зруйновану російською ракетою багатоповерхівку в Умані — не раніше осені 2025 року вцілілі мешканці зможуть заселитися у свої квартири. Власник двокімнатної кватири на третьому поверсі Сергій Коренюк планував зустрічати новорічні свята вже вдома.
"До нового року мали здати цей обʼєкт нам, щоб ми переселилися. Сподіваюся, що ми хоч до травня переселимося", — розповів пан Сергій.
Будівництво затрималося через дію графіків вимкнення електроенергії та через зміни в проєктній документації. Розповів директор департаменту будівництва обласної військової адміністрації Ростислав Євмина. З його слів, на відновлення цього будинку спрямували 28 мільйонів гривень — це кошти з "Фонду ліквідації наслідків збройної агресії".
"Девʼять мільйонів — міський бюджет і 18,6 мільйона — державний. Наразі кошторисна вартість загальна складає 91,5 мільйона, до цього була 71,8 мільйона загальна сума".
Нагадаємо, через влучання російської ракети 28 квітня 2023 року загинули 24 людини, із них шестеро — діти.
Відзначився цей рік і церковними протистояннями. У Черкасах один із найбільших соборів України — Свято-Михайлівський — з бійкою перейшов до Православної церкви України. А один із найстаріших — Канівський Успенський — московський патріархат усупереч рішенню Верховного суду віддавати відмовляється.
За перехід Свято-Михайлівського собору до ПЦУ черкаська громада проголосувала 12 червня. 5 липня це рішення закріпив очільник області, підписавши відповідне розпорядження. Але звільняти територію храму московський патріархат не збирався. Тому духовенство православної церкви України звернулося по допомогу до військових.
"Ми наш собор не віддамо, всі постраждаємо, але не віддамо. Відізвіть своїх військових, якщо це військові, якщо «ряжені», то «ряжені». Собор ми будемо відстоювати, заберіть свої руки від громадян України", — прокоментував митрополит Феодосій.
Сутички тривали до опівдня, потому митрополит Феодосій зі своєю парафією покинув територію храму. Того ж дня собор отримав новий статус, розповів військовий капелан Володимир Рідний:
"Не звичайний храм, а гарнізонний. Собор Архістратига Михаїла повернувся до лона української церкви. В місті Черкаси тепер відбуватиметься молитва тільки українською мовою".
Канівський Успенський собор — один із найстарших в Україні. Йому майже 900 років. Останні 20 — він у приватній власності київської єпархії московського патріархату. У вересні 2024 року рішенням Верховного суду його передали у державну власність, на баланс Шевченківського національного заповідника. 12 грудня представники заповідника прийшли до святині із комісійним обстеженням, розповів юрисконсульт Дмитро Богачов
"Робота комісії планувалася в рамках того, щоб сформувати певне уявлення і документальне підтвердження з фіксацією стану, кількості, якості цього майна і об'єктів".
Проте на поріг собору комісію не пустив священник отець Георгій.
мене не було благословення відкривати вам. Там дуже дорогі речі. Давайте не будем".
Друга спроба за тиждень теж успіху не мала. До представників заповідника ніхто не вийшов, двері не відчинили. Цей факт засвідчили правоохоронні органи, каже юрист Дмитро Богачов.
"З моменту відкриття виконавчого провадження у сторони є 10 днів на добровільне виконання рішення", — пояснив юрисконсульт.
Сам керівник Черкаської єпархії УПЦ МП митрополит Феодосій із 2023 року перебуває на лаві підсудних. Його звинувачують у розпалюванні міжрелігійної ворожнечі, запереченні збройної агресії Російської Федерації та "підривній діяльності" проти України.
У червні 2024 року було останнє засідання, на яке Феодосій прибув особисто.
"Це так звані активісти, які не дають нам змоги пройти в суд. Ні правоохоронні органи, ні інші силові органи не можуть захистити мене як громадянина України".
Після цього Феодосій з’являвся на засідання онлайн. У листопаді з нього зняли електронний браслет, але лишили домашній арешт з 22-ї вечора по шосту ранку. Протягом дня він не обмежений у пересуваннях.
За словами прокурора Черкаської обласної прокуратури Катерини Костенко, у судовому процесі лишилося ще кілька етапів: завершити розгляд доказів, допит обвинуваченого і дослідження характеристик обвинуваченого.
"На даному етапі допитані потерпілі, допитані свідки, досліджена частина доказів і на даний час триває дослідження доказів сторони обвинувачення", — прокоментувала прокурорка.
Натомість цьогоріч після двох років судів на пʼять років за ґрати втрапив ексдепутат Черкаської міськради від "Опозиційної платформи — за життя" Олександр Замирайло. Вирок за виправдовування та заперечення збройної агресії Росії проти України, та глорифікацію її учасників виніс Черкаський апеляційний суд.
"Моя позиція була і буде тільки проукраїнською. Всі мої справи, дії кажуть про те, що ніякого злочину проти держави я не зробив. Єдине, що мені інкримінують — це домашні розмови. Так, я ще раз кажу, що вони некоректні, неправильні, можливо, були на той час емоційними. Я кажу, що я не правий, і це визнаю. Але жодного злочину проти держави я не зробив. Жоден зі свідків не сказав, що він мне знає".
За тиждень ексдепутата взяли під варту у його квартирі та у кайданках доправили до місця позбавлення волі.
Як тривало "культурно-історичне протистояння" на Черкащині протягом 2024 року? Десять населених пунктів позбулися імперських назв, розповів голова експертної комісії щодо об’єктів, які містять російську імперську символіку при Українському інституті національної пам’яті, Віктор Брехуненко.
"Це одне місто — Ватутіне, одне селище — Катеринопіль і решта — села", — пояснив пан Віктор.
Офіційно топонімічні зміни набули чинності 19 вересня. Ватутіне стало Багачевим, Катеринопіль — Калинополем. Вісім сіл або повернули історичні назви, або позбулися радянщини в найменуваннях. Як то Первомайське стало Сосновим, а Червона Слобода – Слободою.
"Ми безнадійно запізнилися з цими перейменуваннями. Це треба було зробити 2 грудня 1991 року. І тоді б всі покоління українців перестали перебувати у чаді оцієї імперської ідеології. Кожна імперія, якби вона не називалася, вона мітить території, вона намагається подати завойовану землю за свою. І перший крок до цього — знести пласт місцевої топоніміки і накинути свій. Щоб усі ходили по площах Леніна, їздили у Ватутіне. Архіважливо, ще й в умовах російсько-української війни, нам очиститися від оцього імперського трьохсотлітнього спадку".