Черкащанин Іван Андрієнко, який брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС поділився спогадами із Суспільним.
В зоні ураження чоловік був 20 діб, але відголос подій відчуває дотепер. Фото тих часів Іван Андрієнко віддав до музею. Вдома залишився лише збірник із кількома світлинами. Хоча, зізнався, найважливіші спогади якраз не на папері, а десь біля серця.
Коли сталася аварія на Чорнобильській атомній електростанції, чоловік служив у пожежній охороні черкаського підприємства "Азот". Тоді розпочався збір цивільної оборони.
"Дружина у мене була дуже молода, красива, діток було двійко на той час маленьких. Треба було їхати захищати своїх дітей і свою родину. Багато людей було тоді, які ховалися в кущі".
6 червня 1986-го чоловік в деталях пам’ятає досі – адже це його перший день на станції.
"Коли я особисто і всі люди побачили пожежні автомобілі, які першими приїхали на гасіння пожежі, їх просто так тракторами згорнули, вони так лежали перевернуті".
Читайте також: "Ми просто виконували свій військовий обов’язок" – ліквідатор про Чорнобильську трагедію
Підрозділ, до якого потрапив чоловік, займався кількома напрямками: частина гасили торф'яники, інші – відкачували воду з-під реактора, Іван Андрієнко охороняв станцію.
"Спека була нестерпна, коли одягаєш бойову одежу "шторм" чорну, то сухого місця не лишалося. Виїжджали на гасіння пожежі, бо на той час, коли була аварія на 5-6 реактор будівництво йшло на повну потужність і вони смолили там".
Дози радіації, які записані до вже пожовклої книжечки, зменшені – розповів чоловік. Бо коли стрілка на дозиметрах переходила усі поділки – писали 05, або 1 рентген.
"Ось, наприклад тоді люди боялися радіації, як зараз бояться коронавірусу, хто в масці, хто без маски ходили".
Радіація проникала не лише в тіло, а й душу. Тож, зауважив ліквідатор, повертатися туди, де вже одного разу не просто бачив, а відчув на собі масштабне горе, – не хоче.
"Я був тоді, то на мені шкура підіймалася, що їдеш містом, а там людей немає, лише кури і коти, бо собак вистріляли. Тоді було моторошно. Мені пропонували поїхали у Чорнобиль. Я туди більше не хочу, бо такий осад дуже тяжкий".
Нині вільний час чоловік присвятив онукам. Вчить їх вірності собі й Батьківщині, а головне – не бути байдужим до проблем інших.
Повне відео:
Авторка Ольга Котляр
Читайте також
- Мінкульт планує подати Чорнобильський комплекс до списку спадщини ЮНЕСКО
- У Черкасах ушанували учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС