В одному із сіл на Звенигородщині школу переоблаштували у шелтер, там нині проживає 23 людини. 19 з них місяць тому зустріли з евакуаційного потяга з Донеччини.
Для всіх закупили побутову техніку, ліжка та підготували кімнати для проживання родинам, розповіла Суспільному начальниця відділу освіти, соціального захисту та культури Валентина Кваша.
У коридорі школи встановили умивальники та пральні машинки. На кухні є плити, столи та стільці — усі зручності для проживання, розповіла переселенка з Покровського району Ірина Іванова:
"Живемо дружно, немає такого, щоб ми скандалили. Видають нам картоплю, трішки люди допомагали: приносили бурячок, цибульку, моркву".
Місяць тому, 7 жовтня, вона з чотирма дітьми приїхала на Черкащину евакуаційним потягом. За цей час тут вже освоїлись:
"Шафи повісили, нам дали і вішаки, і посуд в сервант кладемо. На плиті готуємо, є де поспати, де посидіти. Потихеньку живемо. У мене хвора дитина — аутист. Трохи він по-своєму малює, говорить по-своєму. Мала у школу ходить".
В окремій кімнаті мешкає донька із сином, розповіла Ірина:
"Кімната тепленька, для двох діток. Зі школи донька прийшла й уроки зробила. Книжки є, видали, слава Богу. У нас уважна викладачка, що потрібно пояснити — підкаже".
В кімнаті на столі лежать розмальовки, книги та улюблені іграшки доньки — пластмасові тваринки, пояснила Ірина Іванова:
"Тварини вдома позалишались, а деякі вона забрала й поставила тут. Задоволена, що є пам'ять про свій будинок".
Донька Ангеліна додала:
"Найбільше люблю грати у водяні ігри. Я їх з дому привезла".
У кабінеті зарубіжної літератури поселили родину з Добропілля, що на Донеччині. У кімнаті проживають вчотирьох – мама, брат, сестра та 16-річний Андрій Шатров. Хлопець розповів, що взяли із собою лише одну сумку з речами. Тут вже надали все необхідне:
"У нас є окрема кімната, тут ми спимо — я, мама і моя молодша сестра з братом. Хотілось би більшої кімнати".
У 2022 році виїхала із вісьмома дітьми з Краматорська Оксана Брежнєва. На Звенигородщину переїхала торік. У школі також мають окрему кімнату з телевізором, обігрівачем, ліжками та шафами:
"В одній кімнаті тільки діти живуть, я ж сплю в іншій кімнаті. Коли ми приїхали, нам дали пральну машинку, холодильник, пічку, посуд, духовку. Всі допомагають як можуть. Люди ставляться до моїх дітей добре".
Цьогоріч, додала жінка, вже знайшла для себе сезонну роботу:
"Я на полі працювала — збирала насіння, мені платили по 250 гривень в день. Ці гроші витрачала на хліб та на інші продукти. У цьому місяці заробила 17 мішків картоплі".
Спочатку звикнути до сільської місцевості людям було складно, пояснила начальниця відділу освіти, соціального захисту та культури Валентина Кваша:
"Спочатку перші дні до них приїздили, вони були налякані й, не розкладаючи сумки, чекали, що їх заберуть в інше місце. Ну як ви бачите, вже вони облаштувалися, уже вони комунікують із місцевими жителями. Нині у нас проживають 23 людини, із них — шестеро дорослих і 17 діток. Частина діток відвідує наші навчальні заклади. Для одних ми облаштували окрему їдальню, закупили електрообладнання, тобто стараємося допомогти. Місцеві жителі також їм допомагають", — розповіла посадовиця.
З її слів Валентини Кваші, у шелтері є ще чотири вільні кімнати, в які вони зможуть при потребі заселити переселенців:
"У нас є чотири вільні кімнати, тобто чотири родини можемо засилити. Це великі кімнати. При потребі можемо облаштувати ще дві кімнати. Тобто необхідні ліжка, матраци, постільну білизну маємо".
