У Черкасах в найбільшому православному храмі України, який нині називається Свято-Михайлівський кафедральний гарнізонний собор, вже кілька днів молитва звучить українською мовою.
Про спротив прихильників московського патріархату, знахідки та плани на майбутнє — розмова з благочинним храму протоієреєм Володимиром Гладковським.
На фасаді Свято-Михайлівського собору вже з'явилася нова табличка про те, що нині це гарнізонний собор. Отче Володимире, розкажіть, що це означає?
Гарнізонний собор — це собор військовий. Тобто всі військові частини, які є територіально в межах черкаського гарнізону, сюди приходять, відвідують його, мають вільний доступ. Тут будуть розташовані всі знамена цих військових частин, подальшому буде пам'ятна дошка тих, хто віддав життя своє за Україну в боротьбі з російським агресором. Будуть проходити тут і заняття із морально-психологічної підтримки для самих військових, також для сімей військових. Тут буде недільна школа, буде пласт, гурток, буде іконописна школа, буде заняття із плетіння віночків, з лози плетіння, літні табори.
Ви священник із капеланської служби. Скільки ваших колег будуть правити тут у соборі, а скільки цивільних священників?
У штаті у нас вже є три військових капелани, тут і один цивільний священник. Але коли приходять військові сюди на богослужіння, вони приходять зі своїм капеланом. І також цей капелан має доступ до цього собору і він звершує тут богослужіння разом для своїх військових.
Ви з 2022 року виконуєте обов’язки головного капелана 118 окремої бригади територіальної оборони. Як Ви нині будете поєднувати служіння в соборі і у війську?
Гарнізонний храм – це вже є служіння у війську. Це храм для військових. І мої військові частини також сюди приходять, і я також з ними тут спілкуюся. Це також моя робота. То я вже тепер можна сказати, що маю таке гарне приміщення, де можу з ними працювати. Є інші священники, є капелани, які можуть також тут проводити службу.
Ви можете розказати, як відбувався саме перехід до Православної церкви України, як це документально затверджувалося?
Документально це затвердилося ще навесні. І до цього часу люди чекали, але вже, напевно, їхнє чекання завершилось, і вони вирішили офіційно зайти і зайшли. Були документи, і ці документи навіть сам Феодосій зачитував своїм вірянам в цьому соборі. Але сказав, ні, ми не віддамо свого.
Якщо релігійна громада хоче перейти до Православної церкви України, як вона може це зробити?
Збирається громада, є ініціативна група, яка скликає збори громади. Збори ведуться за протоколом. Заповнюється протокол зборів, є певні питання, вибирається лічильна комісія, голова комісії. На цих зборах приймається рішення. Тобто, чи приєднатися до Православної церкви України, чи ні. І ці збори відбулися. І все, люди проголосували. Статут і розпорядження обласної військової адміністрації є стосовно цього приєднання.
Із початку повномасштабного вторгнення, зокрема на Черкащині, близько 70 релігійних громад перейшли до Православної церкви України. Це за даними Черкаської ОВА. А як ви думаєте, чому перехід громади Свято-Михайлівського собору був із сутичками, із спротивом, з бійками? Чому так сталося?
Коли сам перехід відбув, коли люди заходили зранку, то все відбувалося спокійно, без сутичок. Але вже коли приїхав очільник їхній, Феодосій, то він привіз з собою декілька таких чоловіків кремезних, яких він вирішив залучити. І якраз саме ці люди були залучені, він став на чолі цього всього, і пішли вони сюди вперед. І якраз в ході цього, коли Феодосій приїхав, якраз тоді почалися сутички. А зранку взагалі захід і перехід відбувся, я б сказав, мирно.
Чи передбачена нині охорона собору у зв'язку з тими подіями, що відбулися?
Звичайно, охорона в соборі є. Собор охороняється цілодобово. Є і Національна гвардія, і поліція, і добровольчі формування. Все зараз є під охороною.
Чи є хтось із працівників собору, які виявили бажання працювати під юрисдикцію Православної церкви України?
Залишилися працівники деякі, які працюють на господарчому дворі, які господарчими справами тут займалися. Вони залишилися, звичайно. Вони кажуть: "Слава Богу, нам вже так це надоїло. Нарешті ми можемо знову повернутися до свого храму".
Внаслідок тих подій, які відбулися 17 жовтня, як щодо майна собору? Чи зазнало воно пошкоджень?
Зразу не зазнало, поки Феодосій не втрутився. Втрутився Феодосій, то і двері поламані, і лавки поламані, і в людей ті лавки летіли. А, в принципі, в цілому все збереглося.
Наші кореспонденти зафіксували у кабінеті митрополита Феодосія стоси літератури російською мовою. Як ви думаєте, чи вони мають відношення взагалі до релігії? І чому митрополит зберігав таку літературу на території собору?
Ну, значить, йому було цікаво. Він її вивчав. Там була література, яка говорила про величність російської імперії. Багато в цьому дусі такої літератури знайшли.
Ви провели вже повну інвентаризацію всього майна, яке є у цьому храмі?
В той самий день була проведена інвентаризація, складена комісія за участю поліції, слідчої групи.
Чи є нині тут якісь предмети, ікони, які вказують саме на московський слід, скажімо, в соборі?
Московського сліду тут немає, тому що ми його прибрали. Ікони з царськими родинами, наприклад. Ми зняли, для чого людей дратувати. Ми їх зняли просто. Але вони хотіли її забрати, воно для них дороге. І вони кажуть, можна ми її заберемо? Я кажу, ні, не можна, піде в музей. І от такі речі ми поприбирали вже.
Ікони, що підписані старослов'янською мовою, залишилися?
Залишаються. Я думаю, з часом, коли ми іконописну школу вже відкриємо, то ми їх дамо, там перепишуть.
Міський голова Черкас Анатолій Бондаренко зазначив у своєму відеозверненні до черкащан про те, що ті об'єкти, будівлі, які знаходяться на території собору, вони будуть належати громаді. Про що саме йдеться?
Це собор, єпархіальне управління. І на господарчому дворі там також є будівля, де якраз знаходяться ці майстерні по іконописній школі, де буде в нас недільна школа проходити.
Біля собору ще є кав'ярня з випічкою, але закрита поки що. Кажемо своїм знайомим: ідіть будете пекти людям булочки. Печіть там і давайте за добровільну пожертву. Все, що тут є, воно все корисне. І його ні в якому разі не можна запустити. Треба, щоб воно працювало, щоб діяло.
Щодо дзвіниці недобудованої, яка є на території Соборного парку: її спроєктував і почав будувати митрополит Софроній. Що там нині є, і що там планується взагалі зробити надалі?
Дуже потужний об'єкт, дуже величезний. Ми по максимуму хочемо його залучити, але його треба закінчити. Вирішимо, як казав Анатолій Бондаренко, запитаємо у громадськості міста, що з ним робити. Я думаю, було б доречним на тому етапі, якому є, його закінчити. Гарно, акуратно, щоб воно було. Довести це все до того стану, як воно є, і запустити. Вже від вчорашнього дня там вже готують місце під музей російсько-української війни.
Що там всередині зараз знаходиться?
Там годували людей. Я бачу цих людей, які приходили, звичайно, що всім треба допомагати. Вони були в неділю після служби, ми продукти цим людям роздали, щоб вони собі зготували. Там є великий зал для якихось духовних заходів, концертів, десь на тисячу людей, напевно. Воно дуже потребує великих вкладень. Хто хоче нам в цьому допомогти, ми будемо дуже раді.
В якому режимі нині працює собор, коли відбуваються саме регулярні богослужіння?
Собор відкритий кожного дня, із сьомої ранку і до сьомої вечора. Кожного дня є богослужіння. Зранку о восьмій годині літургія і о п'ятій годині — вечірня. Це з понеділка по суботу. А в неділю о десятій годині архієрейська літургія. Приходьте, помолимося спільно українською мовою у Черкасах.
Інтерв’юерка – Вікторія Пожар
