Коли однолітки грали у футбол, Микола Олійник дивився, як тато прищеплює яблуню. А потім спостерігав, як з цвіту виросте плід. Нині його "яблуневе королівство" — це тисячі дерев та справа усієї родини.
Чотири гектари яблуневого саду пан Микола посадив у 1999 році, коли приватне фермерство на Черкащині тільки починалося. Заклали тоді його незвично, як для пострадянського періоду, а по-іноземному — на шпалерах, як садівник побачив за кордоном.
Нині сім гектарів "яблуневого королівства" — справа усієї родини:
"Природа мене створила таким. Я десять років робив тренером по велоспорту, але повернувся до саду, бо мені захотілося. Я б хотів, щоб в Україні було те, що я побачив у Польщі. Професор Мельник із аграрного університету Умані мене довго умовляв, щоб поїхати. Я не погоджувався — у мене був вдома біля хати сад. Я ніколи не думав, що в мене буде отакий сад, який є зараз".
Миколі Олійнику любов до садівництва передалася у спадок:
"У мене тато був садівником. Він міг забезпечити сімʼю усім. Він міг купить машину жому для корови, міг пару поросят купить, він ніколи не позичав ні в кого грошей. Мені це подобалося. Я чув, як хлопці десь у футбол гуляють. А тато в брилі, я гуляю біля нього, стану на коліна. Він прищіплює, а мені було цікаво. А тоді дивився далі, як воно приживається, як воно росте, завʼязуються яблука. Я бачив результат. Це мені дуже подобалося".
Нині сад пана Миколи перетворився на яблуневу плантацію:
"Масштаб, дивіться. Я підняв руки – не дістаю верхи дерев. Це готовий сад. Я знаю, як посадити і отримати плоди. Гарантую — у перший рік буде пʼять тонн з гектара. Коли дерева ростуть на одному місці, то за 15-20 років втрачаються поживні речовини. Їх треба поповнювати постійно, а не завжди це вдається: то фінансово, то погода не дає. Я ж не все знаю, я ж не вчився в університеті на садівника. Просто батько був таким. Він мене пустив у світ таким, що я вдався в нього. От і займаюся яблуками".
У саду окрім підживлення роблять обрізку та нормування плодів на деревах, аби урожай був крупніший:
"Ось, наприклад, на одному дереві більше яблук, но вони менші, а тут менше яблук і ви подивіться, який розмір. Скажіть, будь ласка, людина, яка йде по супермаркету на яку вона продукцію зверне увагу? Ну, звичайно, що на ці більші та стигліші яблука і купить їх. Яблука, які зрізані, бо лишні, щоб вони не конкурували, щоб інші набрали розміру, жіночки збирають і ми їх здаємо на соки. Ціна дуже приваблива. Ми тут 20 років працюємо, то такої ціни ніколи не було".
У саду пана Миколи росте сім сортів яблунь.
"У нас сім сортів всього, але основні — три: «Чемпіон», «Джона Голд» і «Голден делішес». Це поки що самі знані сорти, бо їх купляють, а від реалізації залежить прибуток та розвиток справи".
Утім, додав фермер, почати займатися справою, азам якої не вчився — ризик:
"Важко. Через то, що робить роботу, яку ти не знаєш — дуже великий ризик. От втратили урожай, а що робить далі? Рік пропав. А скільки згорає на трьох японських тракторах тут солярки, а вона, ви знаєте, не дешева. А скільки треба зробить, щоб цей листочок був здоровий, а не хворий?"
Проте робота в саду його на стільки захоплює, що навіть не відчуваєш втоми, додав пан Микола:
"Я за добу двічі сердитий: рано, чого так довго розвидняється, а увечері, чого так швидко смеркає. Я не встигаю зробити того, що я запланував, бо дуже багато роботи і коли ти працюєш, то навіть не помічаєш, що втомлений — ти робиш".
