Життя наново у 60 років: переселенець із Запоріжжя відновлює закинуту базу відпочинку на Черкащині

Ексклюзивно

"Я від цього кайфую. Он бачите: машини їдуть, а чоловік карасі ловить, жінка нюхає квітки. Кайф!"

60-річний Микола Дудник переїхав на Черкащину з Мелітополя. Тут, поки його донька воює у лавах тамтешньої тероборони, відновлює закинуту базу відпочинку. Запустив в озера карасів, завів коней та овець, а ще засадив поля лавандою та петунією.

Хоч і працює цілодобово, втоми не відчуває, бо закоханий у свою справу.

Пан Микола на Черкащину перевіз усю родину. Син Ілля оженився і незабаром пан Микола стане дідом. Та дідусем він буде лише формально, бо душею молодий і робота на землі його надихає:

"Черкащина — це ж серце України, центр України. Тут мені подобається. Я працюю — я не втомлююся. Роки зразу скидаються. Мені 60 років. А тут — ґрунт, вода. Я квіти саджаю — вони приймаються, все росте. Від цього я кайфую".

Микола Дудник біля поля з лавандою. Суспільне Черкаси

Хоч народився Микола Дудник на Хмельниччині, майже 30 років прожив на Запоріжжі — у Мелітополі. Там у нього був бізнес, поки не розпочалося повномасштабне вторгнення та окупація:

"Родом я з Хмельницької області, а 26 років прожив під Мелітополем. Я там знайшов другу любов — одружився. Там побудував базу, комбайни були, землі трошки. Там попав я під окупацію. Якраз 2024 року. Пробув я два місяці. У мене там кличка була «Бандера». Тоді сина Ілюху арештували на блокпосту і мене затримали. Мене на дві години, а сина на дві доби. Йому 25 років. Я перший виїхав звідти. Бо знаєте, матеріальне — це все таке. Головне діти, сім’я. Якщо сім’я є — все нормально. А гроші можна заробити. Я всіх сюди забрав. Тільки дочка зараз воює. В теробороні мелітопольській. А внук з нами".

Будиночки для відпочинку. Суспільне Черкаси

На Черкащині пан Микола придбав закинуту ділянку та відновлює базу відпочинку:

"Хазяїн вісім років як помер. У його дітей інший бізнес. А тут, щоб робити треба жити на місці. Ми зараз тільки облагороджуємо територію. Розумієте, десь людям треба відпочити, щоб люди душею відпочивали. У мене тут тихенько. Он бачите: машини їдуть, а чоловік карасі ловить, жінка нюхає квітки. Кайф!"

Будиночки та територія для відпочинку. Суспільне Черкаси
Читайте також: "Хочемо їсти натуральну їжу і дихати свіжим повітрям": як живуть екопоселенці на Черкащині
Ставок з карасями у господарстві Миколи Дудника. Суспільне Черкаси

Будиночки та територія для відпочинку. Суспільне Черкаси

Також чоловік у господарстві має комбайни — вдалося перевезти з Дніпропетровщини.

"Ми працюємо по найму комбайнами. Кожен має займатися своїм: один вміє вирощувати, другий — прибирати. Це для мене додаткова робота — з комбайнами. Це сезонна робота. Техніка стояла в Дніпропетровській області. Ми останню машину тиждень тому перевезли. Просто дорого".

Микола Дудник біля коней. Суспільне Черкаси
Читайте також: "О, в Швейцарії таких сирів немає": як у селі на Черкащині працює крафтове виробництво
Вівці у господарстві Миколи Дудника. Суспільне Черкаси

В центральну Україну Микола Дудник приїхав, оскільки йому сподобалася природа навколо:

"Я хотів в центр України. Мені тут подобалось. Тож я приїхав сюди, в Гельмязів. Ця база була закинута. Я дізнався, що тут хазяїн помер і я її купив. Після війни треба буде людям позитиву, бо негативу у нас вистачає в державі. А я роблю красоту. В мене і коні є, в мене є все. Тут у мене є готель. Ще хочу будиночки зробити для відпочинку. Тільки треба труда і все буде окей".

Поле у господарстві Миколи Дудника. Суспільне Черкаси

Читайте нас у Telegram

Дивіться нас на YouTube

Надсилайте новини про події з життя на Черкащині