"Три доби ми нічого не їли, ні води не було — нічого. Були голодні. Мати казала, що багато людей постріляли тоді".
Тетяна Василець із Золотоноші — представниця ромської громади. Її батькові Михайлу — 79 років. Розповіді про геноцид ромів за часів Другої світової війни вони бережуть в памʼяті та передають з покоління в покоління попри гоніння їхнього народу.
79-річний Михайло Кузьменко добре запамʼятав минуле ромського народу, хоч і був у часи Другої світової війни маленьким хлопчиком. Тоді його дворічного та ще п’ятьох братів і сестер мати ховала в погребі, аби їх не забрали нацисти. Коли діти виросли, розповідала їм, що тоді відбувалося:
"Якось зайшла моя мати, Катерина і каже: «Дітки, нема мого батька, вашого діда, і брата більше немає». Якось три доби ми нічого не їли, ні води не було — нічого. Були голодні. Мати казала, що багато людей постріляли тоді", — пригадав пан Михайло.
Про масові знищення місцевих ромів дочка Михайла — Тетяна Василець, знає з оповідей бабусі:
"Були гоніння — це вже я в бабуні розпитувала. Вона розказувала, що євреїв, які жили у них та циганів — не любили. Або може вважали, що останні теж євреї. Вони ж і ті, і ті були смуглими. Як зайшли в село, то в першу чергу збирали людей, в кого була темнувата шкіра, їх виводили і розстрілювали. У хатах жінки знімали хустки як знак для чоловіків. Що якщо вони прийдуть, то щоб знали, що ця сімʼя жива. Що вони тут, в селі, десь ховаються".
Своєї історії, як і свого коріння, як зазначила пані Тетяна, не соромиться. Цього її навчила мати Софія.
"Вона завжди мені казала — свого не цурайся. Маму в селі поважали, вона була дуже чесною. Її всі любили, вона в українському хорі співала", — розповіла пані Тетяна.
Додала: завше на весіллях мати виконувала ромський танець:
"Вона казала музикам: «Ану швиденько зіграй нам. Мою зіграй». І йшла танцювала, ніколи не соромилася. І щоб не знали, що вона циганка — ні, знали. Мати танцювала національний танок на кожному весіллі, куди їх запрошували. І нас до цього привчила".
Нині, зі слів жінки, ставлення до ромів змінилося. Та цілком позбутися стереотипів не вдалося.
"Буває, що складно на роботу влаштуватися, а в мене ж теж діти є. Телефоную, за роботу, кажуть — так, приходьте. Як приходиш, то тільки подивилися, що роми, і відповідь: «Вибачте, у нас роботи нема». І все. Але не всі однакові. Є і хороші, і добросовісні люди. Хочеться донести, щоб до нашого народу були більш людяні", — розповіла пані Тетяна.
Нагадаємо, 2 серпня вшановують пам’ять ромів, які загинули в часи Другої світової війни. У цей день у 1944-му році у таборі Аушвіц-Біркенау у газових камерах були закатовані 2897 ромів. Загалом у цьому таборі з 23 тисяч ромів, депортованих із 14 країн, загинули понад 20 тисяч. За роки Другої світової війни нацисти, здійснюючи расистську політику геноциду, вивезли з окупованих країн і спалили в концтаборах близько 500 тисяч ромів.
Надсилайте новини про події з життя на Черкащині
