Жителька Білозір’я, що на Черкащині, Валентина Коваленко купила хату в селі, бо вподобала піч в ній. Тому нині випікає паски так, як робила її бабуся.
Історія великодньої випічки почалася зі сну, поділилася із Суспільним Валентина Коваленко.
Цьогоріч до Великодня пані Валентина побілила піч та оновила оздобу. Ця піч — серце її хати. Закохалась у неї із першого погляду, через це і придбала будинок:
"У символічному сенсі піч — це місце для жінки, тому залишивши її, я собі ще намріяла, що розмалюю. Пʼять років тому були перші малюнки, а це вже я її трошки освіжила, оновила. Знаю, що символ вогню – це півень. І квітка Сварога — це наш давній український знак".
У печі пані Валентина топить дровами і дотримується правил:
"Сонце зʼявилося і якраз тісто зійшло. Його треба укутувати, як малу дитину. Коли стукаю по ньому, то має бути глухий звук, опісля беру та перемішую. Раніше пекли паски досить просто. У людей не було молока, тому пекли лише на воді та дріжджах", — розповіла господиня.
Зі слів пані Валентини, випікати паски вчилася у своєї матері та свекрухи, а в дитинстві спостерігала як це робила бабуся. І тепер робить все за їхньою наукою. Від себе теж додала деякі зміни: побільше цукру та родзинок, бо діти люблять солодше. А от прикрашає господиня за старими звичаями:
"Моя бабка любила прикрашати колосками, квіточками, Тому і я роблю колоски, а вже з них — фігури".
Пекти паски жінка почала 20 років тому. До цього спонукав сон. Тоді уві сні до неї прийшов її прадід, репресований за релігійні переконання.
"Він підійшов до мене: під рукою щось тримав та роззирався по сторонах. Сам невдоволений такий і каже: "Не вміють зараз паски пекти". А тоді дав мені шматок східного дріжджового тіста", — поділилася господиня.
Тому жінка найбільше пасок випікає саме на поминальні дні, щоб дісталося усім предкам. А вона знає їх чимало — дослідила свій рід до десятого коліна. Поки пані Валентина розповідала – піч вже стала готовою до закладання пасок. Перед цим, великодні буханці змастила яйцем:
"Так паска репається, якщо не помазати жовтком".
Більші паски саджає глибше в піч, менші – ближче до краю. Далі хвилин 40 очікування.
Рум’яні та запашні, викладені символами життя і добробуту, зі слів господині, паски не потребують інших прикрас. Тому вона лиш злегка притрусила їх цукровою присипкою.
Надсилайте новини про події з життя на Черкащині
