Тридцять вісім років після вибуху в Чорнобилі: про життя тих, хто вів боротьбу з (не) мирним атомом

Минуло тридцять вісім років, відколи зайнявся четвертий реактор на Чорнобильській АЕС. Нині про Чорнобиль відомо в усьому світі. Ця аварія — одна з найбільших техногенних катастроф в історії людства.

В день тридцять восьмих роковин аварії на Чорнобильській АЕС — історія тих, хто поклав своє здоров'я у боротьбі з (не) мирним атомом.

У Черкаському обласному відділенні радіаційного захисту населення у 2024 році понад шість тисяч пацієнтів, розповіла завідувачка Лариса Дудник. Подружжя ліквідаторів з Чорнобиля Ольга та Микола Фещенки живуть у Черкасах. Протягом двадцяти восьми років двічі на рік ділять одну лікарняну палату. Пані Ольга та пан Микола — педагоги, у 1986 році — працювали в Чорнобилі. Новина про пожежу на атомній електростанції їх застала вдома.

"Пам'ятаю машини, які змивають тротуари, дороги. Оці машини одна за одною їздили, змивали асфальт. Але уже у присмак в роті відчувався — металу. І сухість в роті", — розповіла пані Ольга.

Що горить – не казали, пригадав пан Микола. Не згадували і про можливі наслідки. Тоді у квітні 1986-го їх повезли вантажити пісок у сусіднє з Прип'яттю село Лелів.

"Жінки вантажили в мішки пісок, а чоловіки — на машину. Потом підвозили до вертольотів, які скидали пісок на жерло цього монстра. І так працювали чотири дні. Без масок, без нічого. Стояла бочка з водою, кружка алюмінієва і все", — розповів пан Микола.

Пані Ольга додала:

"Довелося кидати все нажите, кидати дім, який ми побудували, і в якому прожили буквально чотири роки лише, дітей треба було рятувати".

Відтоді подружжя живе на Черкащині, та втекти від радіації не вдалося, додав пан Микола: кожні шість місяців протягом двадцяти восьми років їхній побут зводиться до чотирьох стін палати і ранкових оглядів.

У кишені — направлення лікаря, в телефоні — фото з відзнакою "Герой Чорнобиля". Олександр Арсенькін – ліквідатор першої категорії. Щороку, в день трагедії, згадує свій дев’ятнадцятий день народження:

"Я військовим був, строковиком. Двадцять шостого квітня, коли зірвався Чорнобиль, нас по тривозі підняли, і відправили туди. Пробув 181 день в 30-кілометровій зоні. Здоров'я дуже похитнулося: і гіпертонія, і з легенями проблема. Зараз я відновлююся після мікроінсульту".

Пацієнтів із подібною історією хвороби нині в області понад шість тисяч, розповіла завідувачка терапевтичного відділення радіаційного захисту населення Лариса Дудник. Це учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

"У нашому відділені щорічно близько 800-900 пацієнтів перебувають на стаціонарному лікуванні. Лікуються в кардіоревматологічному відділенні, в ендокринологічному, офтальмологічному, урологічному. Абсолютно в усіх відділеннях стаціонарного типу".

Та є й ті, хто в лікарні уперше. У 1986 році пан Андрій допомагав евакуювати людей. Втім себе врятувати вчасно не зміг. За медичною допомогою звернувся, коли стан здоров'я різко погіршився.

"Почалися з ногами проблеми, і тиск, і сердечко. Весь букет нарешті виліз назовні".

Одна з палат в медичному закладі в Черкасах. Суспільне Черкаси

Стаціонарне лікування в цьому відділенні є безоплатним, додала завідувачка відділення Лариса Дудник. Коштом держави проводять і обстеження. Однак повністю забезпечення ліками цих пацієнтів держава наразі не може.

"Медикаментозне забезпечення коштом бюджету, і частково з коштів пацієнтів. Звісно ми намагаємося лікувати чорнобильців, особливо ліквідаторів наслідків катастрофи, бюджетними медикаментами в першу чергу".

Лікуються, бо хочуть дочекатися перемоги, розповів пан Андрій. Як і 38 років тому над немирним атомом.

Нагадаємо, у ніч на 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався потужний вибух із викидом радіоактивних речовин. Близько 200 тисяч людей евакуювали із зон забруднення. 26 квітня в Україні відзначають День пам’яті Чорнобильської трагедії.

Читайте нас у Telegram

Дивіться нас на YouTube

Надсилайте новини про події з життя на Черкащині