Зібрали лише документи: черкащанка пригадала перший день повномасштабного вторгнення

Марафон

Черкащанка Валентина Поденко — мама трьох дітей. У перший день повномасштабного вторгнення в Україну виїхали з міста, а потім — в Іспанію.

Та чи не пожалкувала родина про своє рішення розповіли Суспільному.

Це четверта історія з циклу матеріалів до річниці повномасштабного вторгнення.

Документи — єдине, що зібрала на ранок вторгнення російської армії в Україну Валентина Поденко.

Мама трьох дітей Валентина Поденко. Фото: Суспільне Черкаси

"В той момент, я чомусь вирішила, що не всі документи мені потрібно, медичні картки, наприклад, не брали. Трудові книжки не брали. Ми навіть не прокинулись, бо я знаю, багато людей розповідає, що їх побудили о п'ятій, що війна почалася. Ми доспали до дзвінка будильника і перше, що я прочитала у вайбері — повідомлення про онлайн навчання".

Батьки тоді 13-річного Марка, 12-річного Дані та 7-річної Марійки не знали, як далі діяти:

"Відразу повна каша в голові: або кудись їхати, або залишатись і скуповувати продукти, воду, макарони, те що довго не псується".

Фото: Суспільне Черкаси

Спочатку виїхали в село до батька Валентини, далі вирішили їхати до знайомих в Іспанію.

"Ми нікому не залишили ключі від квартири, а потім виявилось, що багато людей, які хочуть переїхати саме сюди в Черкаси, тому що тут відносно безпечно було, на той момент. І ми, кур’єром з Іспанії передавали сюди, щоб деякий час родина з Чернігова у нас тут жила".

В іспанському місті Бенальмадена сім’я прожила пів року, розповів старший син Марк. Там він разом з братом та сестрою одразу пішли до школи.

Старший син Марк. Фото: Суспільне Черкаси

"Там були пару людей з України, якщо чесно, в школі. Але, коли почались літні канікули ми перестали говорити й вже тоді мені було якось скучно".

Середній Даніїл весь час був на зв’язку з друзями з Черкас. Та все чекав звісток про завершення війни:

"Мав надію, що це якнайшвидше закінчиться, пів року максимум".

Найменшій Марійці в Іспанії не сподобалось, розповіла дівчинка, бо не розуміла мову. І теплі спогади береже про єдину подругу.

Найменша донька Марійка. Фото: Суспільне Черкаси

"Ліля, вона з церкви подружка, дуже добра та неймовірна. Її мама англійка, а папа – іспанець, вона знає дві мови, а мама мені моя перекладала все".

Попри гостинну зустріч, розповіла Валентина, залишатись в Іспанії сім’я не стала.

"Таке життя, ніби воно було поставлено на паузу, ти не живеш, ти відбуваєш повинність. Все чекаєш, коли вже те життя почнеться. І весь час в телеграмі й вайбері. Сіли там і просто проголосували, всі одноголосно захотіли додому".

Нині сім'я в Україні: ховаються в укриття від ракетних небезпек, згадують із вдячністю іспанців та радіють можливості розділяти успіхи та біль українців.

Фото: Суспільне Черкаси

Надсилайте новини про події з життя на Черкащині

Читайте нас у Telegram

Дивіться нас на YouTube