Відмовляли в оренді житла та роботі: як родина кримських татар виїжджала з окупованого Генічеська

Ібрагім Зейтуллаєв з літа 2023 року із родиною живе на Золотоніщині. Він, аби вивезти дружину і п'ятимісячного сина з окупованого Генічеська, провів 36 годин в дорозі. А потім повернувся під обстріли через російські блокпости на Херсонщину, щоб забрати батьків.

На Черкащині спершу влаштувався сімейним лікарем в амбулаторії, а згодом очолив її. Це третя історія з циклу "Життя з нуля".

Ібрагім, Афізе та дворічний Ільяс — кримські татари з Генічеська, що на Херсонщині. Тікали з рідного міста одразу, як туди зайшли російські війська, розповів голова родини Ібрагім Зейтуллаєв.

Фото: Суспільне Черкаси

"Зненацька все почалося, не очікували, були шоковані, дуже злякалися. Перше, не знали, що робити. Багато було вибухів ракет, дитина дуже злякалася, і ми в перший день виїхали в Івано-Франківську область. Дуже тяжко виїжджали, були дуже великі затори, аварії. Ще поки машину знайшли, на якій виїжджати. 36 годин ми їхали".

А потім назад – по батьків, які лишися в окупації.

"Два рази під обстріл попав, 28 російських постів проїхав, коли заїжджав в Херсонську область, фільтрацію пройшов: роздягали, переодягали, допитували, дивилися татуювання, ким працюєш, чи є сліди від бронежилета. Мене врятувало, що я не служив в армії".

Фото: Суспільне Черкаси

За два роки повномасштабної війни родина змінила п'ять міст. На Черкащині – із липня 2023. До переїзду в Золотоношу Ібрагім працював на швидкій у Києві, брав додаткові зміни, але фінансово не потягнув столицю. Тоді знайшов вакансію сімейного лікаря на Золотоніщині.

"Влаштувався я сюди 22 липня. Працював до жовтня місяця. Тоді у минулого директора закінчився контракт. Мені запропонували стати директоромоловна моя мета — зберегти лікарню, покращити рівень надання послуг. Планів в мене дуже багато".

Фото: Суспільне Черкаси

Протягом двох років повномасштабної, розповів Ібрагім Зейтуллаєв, зустрічав чимало людей. Бувало, чуючи, що він переселенець з окупованої території, відмовляли в оренді житла чи роботі.

"Тяжко було, коли ми з дружиною в Трускавець попали, ніхто нам не відкрив свою хату, не впустив нас на один вечір. Це дуже мені запам’яталося, є якась образа. Всі хати я обійшов, був готовий платити гроші, щоб дитина зайшла, бо було холодно дуже. ".

Фото: Суспільне Черкаси

Після такого досвіду, за словами лікаря, Черкащина особливо запала в душу.

"Коли я сюди приїхав, найбільше, що мене здивувало, – це люди. Вони так зустріли мене, ніби, я все життя тут жив. Якщо буде все добре, то планую тут залишитись. Тут спокійно, мені тут подобається і треба розвивати медицину".

Фото: Суспільне Черкаси

Надсилайте новини про події з життя на Черкащині

Читайте нас у Telegram

Дивіться нас на YouTube