4 травня у Черкасах попрощалися з Володимиром Муканом, який загинув у Бахмуті. Аби провести військового в останню путь, на площі Слави зібралися рідні, друзі, побратими та колеги.
35-річний Володимир Мукан добровольцем пішов захищати Україну від російської агресії з перших днів повномасштабного вторгнення. За журналістську вдачу отримав позивний "Блискавка". Пройшов Харківщину, Луганщину, Донеччину – Попасну, Слов’янськ, Бахмут та інші "гарячі" напрямки.
"Був молодшим лейтенантом, заступником командира стрілецької роти з морально-психологічного забезпечення. Загинув 29 квітня", – розповіла Суспільному речниця Територіального центру комплектування в Черкаській області Аліна Кривошея.
Голова Черкаської обласної організації Профспілки Анатолій Стеценко, як і Володимир, служив у 118 бригаді тероборони.
"Дуже важко, коли гинуть наші люди. І подвійно важче, коли ти прощаєшся з тими, кого ти знав. Це люди, зроблені з особливого тіста. Вони йдуть захищати свою Батьківщину. Мабуть, не кожен може бути таким", – зазначив він.
Побратим загиблого із позивним Музей пригадав, чим йому запам'ятався товариш:
"Я знайомий з ним із перших днів повномасштабного вторгнення. Він відразу справив на мене враження. Коли була співбесіда, командир питав кожного, для чого із якого ціллю він прийшов у бригаду. Володя сказав: «Мій дід воював у Другу світову. Мій батько воював у Афганістані. А мені випала велика честь захищати Україну, її цілісність і незалежність». Він був дуже активним і талановитим, родив календарі для бригади, писав статті. Він був професіоналом і не був боягузом, брав участь у штурмі з усіма хлопцями. Не ховався за погонами, посадами".
Речник 118 бригади Максим Дубінський розповів про обставини загибелі Володимира:
"Наші хлопці пішли штурмом і відбили позицію ворога. Почали окопуватися і потім почався артобстріл. Володя загинув від осколка. Його евакуювали, але врятувати все одно не встигли. Я його не забуду ніколи. Ми почали разом працювати з червня 2022 року, коли він повернувся з Попасної.
Читайте також: "Поклав життя за 200 метрів рідної землі": яким запам'ятали журналіста з Черкас Володимира Мукана
За такими, як Володимир – майбутнє українською армії, переконаний Максим Дубінський.
"Він був журналістом, піарником, медійником. Прийшов і каже мені: «Хочу допомагати, бути корисним». Він виконував позаштатно функції прессержанта свого підрозділу. Працював і як журналіст, і як військовий. Брав участь у безпосередніх зіткненнях. Востаннє я з ним говорив кілька тижнів тому. У березні їздив до них на фронт. Ми спілкувалися, він був усміхнений, пригощав чаєм, показував як вони облаштувалися. Він завжди хотів бути в усьому першим найкращим. Очолив штурмову групу, кілька тижнів тому отримав офіцерське звання. За рік він пройшов шлях від солдата-стрільця до заступника командира роти. Це надзвичайно освічена, вихована, інтелігентна людина, нова генерація ЗСУ. За такими офіцерами, як він – майбутнє української армії".
Заступник командира бригади Руслан Батир розповів, що теж познайомився з Володимиром із перших днів повномасштабної війни.
"Ми служили в одному батальйоні. Я завжди ставив його у приклад і пишався його волею, рішучістю і патріотичністю. Востаннє ми з ним бачилися буквально за кілька днів до його смерті. Ми планували нашій майбутні дії. Але трапилося те, що трапилося.
У Володимира лишилися двоє дітей молодшого шкільного віку, дружина, батьки, сестра.
Маєте новину про події з життя на Черкащині? Надсилайте сюди
Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України
Дивіться нас на YouTube: найцікавіші новини Черкащини та України